За одними підрахунками, польська – друга слов’янська мова за кількістю користувачів у світі, близько 50 мільйонів людей активно нею користуються, і щонайменше 10 мільйонів мають пасивні знання. Таким чином польська – найбільша слов’янська мова в Європейському Союзі, п’ята етнічна мова (ex aequo з іспанською кастилійською, після німецької, англійської, французької та італійської).


Польська належить до сім’ї індоєвропейських мов – до підгрупи західнослов’янських (поруч з чеською, словацькою, кашубською, нижньолижицькою, верхньолужицькою та вимерлою полабською).

За оцінками, середній поляк активно використовує близько 30 000 слів, причому пасивно розуміє близько 100 тисяч, але не використовує їх. На думку деяких університетських полоністів, досить знати 1200 слів, які найчастіше використовуються, щоб можна було говорити польською.


Польський алфавіт сформовано на базі латинського. Він складається з 32 літер. Існує дев’ять літер, створених за допомогою діакритичних знаків (ą, ć, ę, ł, ń, ó, ś, ź, ż). Крім того, у графіці використовують ще сім диграфів (sz, rz, cz, ch, dz, dż, dż) та один триграф (dzi).
У польській є відмінки – сім у іменників, прикметників, дієприкметників, іменникових, прикметникових та числівникових займенників і числівників. Дієслова, своєю чергою, дієвідмінюються, тобто змінюються за особою, часом, способом, станом,  числом, а також видом.

Найдавніше речення польською мовою: “Day, ut ia pobrusa, a ti poziwai” (“Дай, хай я помелю, а ти відпочинь”) було написано латинським алфавітом у 1270 році у Вроцлаві (у Генриковій книзі, що належить до списку «Пам’ять світу» ЮНЕСКО). У 1285 р. на з’їзді в Ленчиці прийняли рішення про те, що польську використовуватимуть поряд з латинською у монастирських та церковних школах.
На польську мову впливали латинська, грецька, німецька, чеська, українська, турецька, французька, італійська, російська, угорська та ідиш. Нині найбільший вплив на неї має lingua franca сучасності – англійська.


Основні діалекти польської – великопольський, малопольський, сілезький, мазовецький, холмсько-коцевсько-вармійський, а також «північно-» та «південно-кресовий».