Кароліна Сайн-Вітґенштaйн, уроджена Івановська, народилася у 1819 році в Монастирищі Липовецького повіту, садибі діда по матері Леона Подоського. (Зараз це районний центр Черкаської області). Батьком Кароліни був Петро Івановський, багатий польський землевласник, а мати – Пауліна з Подоських.  Декілька років потому  вони розлучилися. Розумний, начитаний і дуже побожний батько надавав переваги розміреному життю у садибі, де він багато працював над примноженням статків. Мати ж любила бурхливе світське життя, часто мешкала в Берліні й Відні, де її гостинний дім завжди відкривав двері  для митців та вчених. Та й до того ж, вона вважала свій шлюб мезальянсом. Рід Подоських був досить відомий у давній Речі Посполитій – мав у своєму родоводі архієпископа, кількох воєвод і каштелянів, послуговувався графським титулом, який, щоправда, в Російській імперії не був визнаний. Кароліна під керівництвом батька отримала прекрасну освіту. Її навчали найкращі викладачі лінгвістики, історії, природознавства і математики. Батько ж навчив її вправно керувати своїми маєтками та господарством, що пізніше неодноразово підтверджувалося під час торгів на Київських контрактах.

Зустріч у Києві з Ф. Лістом змінила все в житті Кароліни. Вона покохала його палко і назавжди. Геніальний піаніст тричі приїздив у Воронинці. Під час останнього перебування з жовтня 1847 року до січня 1848 закохані остаточно вирішують поєднати в майбутньому свої долі. Навесні 1848 року княгиня Кароліна Вітгенштaйн разом із своєю донькою виїхали до Європи, де на них чекав Ф. Ліст. Більше Кароліна ніколи не бачила своїх улюблених Воронинців, до Росії вона вже не повернулась.

Ще в Україні Ф. Ліст написав цикл фортепіанних п’єс «Колосся, зібране після жнив у Воронинцях», який присвятив маленькій Марії Вітгенштaйн.( До речі, саме вона пізніше стане однією із засновниць Будинку-музею Ф. Ліста у Веймарі і дасть гроші на видання першого зібрання творів композитора). Цей цикл складається з трьох п’єс: «Українська балада», «Польські мелодії», «Скарга». Цікаво те, що в першій  і третій п’єсах Ф. Ліст використовує теми українських пісень Марусі Чурай «Ой, не ходи, Грицю» та «Віють вітри».

А п’єса «Польські мелодії» заслуговує на окрему розповідь. В її основу покладені дві польські теми. Перша – невідома, але композитор ще раз пізніше використав її у своєму Дуеті для скрипки і фортепіано. Друга тема належить Ф. Шопену. Це тема пісні «Бажання дівчини», написаної на вірші уродженця Поділля польського поета Стефана Вітвіцького ще в 1830 році. Але справа в тому, що на час перебування Ф. Ліста в Україні, пісні Ф. Шопена ще не видавались, їх переписували від руки в альбоми. Як же так сталося, що пісня Ф. Шопена, з яким Ф. Ліст був дуже добре знайомий у Парижі, потрапила до його рук саме тут, на Поділлі, в Україні?

 Людмила Вольська

Чекаємо на Вас у п’ятницю, 20 ЛЮТОГО о 19:00 у Київському Будинку Вчених за адресою:

Володимирська, 45А /ВЕЛИКА ЗАЛА/