Після 17 вересня 1939 року східна частина довоєнної Польщі – в тому числі Волинь з Рівненщиною – перейшли до СРСР.

Становище багатодітної родини різко погіршилась після націоналізації землі, з якої до цього часу жили Любчики. Це схилило їх до того, аби принаймні одну дитину віддати на службу. Таким чином Анна, наділена міцним здоров’ям, стала служницею Едмунда Телесніцького – поляка, який управляв маєтком в Пустомитах. Вона працювала у нього до літа 1943 року.

Під час етнічних чисток на Волині та в передчутті наближення Червоної армії Телесніцький вирішив евакуюватися з родиною до Польщі. Можливо, він свідомо ввів Анну в оману, сказавши, що її родина загинула. Під цим приводом він вивіз свою підопічну спочатку під Варшаву, а потім на околиці Ґданська. Мало того, що опікуни Валентинович не удочерили її, але й принижували та використовували.