У совєцікій «Польщі» – початок конспіративної діяльності

У моїй голові шуміло море, та я чула слова з плакатів: «Молодь будує судна» […] Я ходила на курси зварювальників. Я навчалася із запалом та була вдячна Народній Польщі за те, що дозволяє мені працювати.

Анна Валентинович про початок своєї роботи на корабельні

Після війни у Польщі, визволеній СРСР, Анна залишилась у Померанії. Вона продовжувала працювати служницею в родині Телесніцьких, яка – побоюючись комуністичної політики брутального протиставлення поляків та українців – заборонила їй згадувати про своє українське походження.

Перелом настав у 1950 році, коли Анна вирішила порвати із попереднім життям. Після кількох місяців роботи в різних місцях, вона влаштувалася на постійну роботу зварювальницею у Ґданській корабельні. За кільканадцять років вийшла заміж за колегу з роботи – Казімєжа Валентиновича.  

Спочатку вона вірила в соціалістичні лозунги покращення життя робітників та емансипації жінок. Однак чергові розчарування, особливо брутальне придушення повстання «робітничих мас» у 70-ті роки, призвели до того, що вона повністю відмовилась від комуністичної системи та розпочала опозиційну діяльність.

Валентинович вступила у ряди Вільних профспілок Балтійського узбережжя, створених у 1978 році в Ґданську. Ця політична та юридична організація у кадрово-організаційному вимірі проклала шлях для створення «Солідарності». Не вистачало тільки детонатора…