Одеський міжнародний кінофестиваль – одна з найяскравіших кіноподій літа. Фестиваль створений 2010 року для популяризації якісного інтелектуального кіно серед українських глядачів, а також з метою підтримки і розвитку українського кінематографа, як всередині країни, так і на міжнародній арені. Ексклюзивні прем’єри фільмів, майстер-класи від провідних світових кіномитців та унікальна фестивальна атмосфера – все це в собі об’єднує в собі Одеський міжнародний кінофестиваль!
ФЕСТИВАЛЬ ФЕСТИВАЛІВ
Снігу більше ніколи не буде
(реж. – Малґожата Шумовська, Міхал Енґлерт, Польща, Німеччина, Нідерланди, 2020)
Масажист зі Сходу входить у життя заможних мешканців нудної, закритої громади. Незважаючи на багатство, мешканці випромінюють внутрішню печаль, тугу. Руки таємничого прибульця зцілюють, його очі ніби проникають у їхні душі. Для них його російський акцент звучить як пісня з минулого, спогад про їхнє позірно безпечніше дитинство. Звати його Женя і він змінює їхні життя.
Аматор (Польща, 1979)
Звичайний працівник заводу купує кіноапарат з нагоди народження дитини. Начальство замовляє в нього документальні фільми про успіхи фабрики. Але його прагнення фільмувати правду зрештою призводить до боротьби з цензурою.
Нагороди: Приз “Форуму нового кіно” Берлінського МКФ (1980)
Подвійне життя Вероніки (Франція, Польща, Норвегія, 1991)
Вероніка живе в Польщі. Веронік живе в Парижі. Вони не знають одна одну. Вероніка влаштовується в музичну школу, наполегливо працює, але втрачає свідомість і помирає під час першого виступу. У цей момент життя Веронік, схоже, змінюється і вона вирішує не бути співачкою…
Нагороди: Приз найкращій акторці (Ірен Жакоб) та приз ФІПРЕССІ Каннського кінофестивалю (1992); Найкращий іншомовний фільм – Премія Національного товариства кінокритиків США (1992)
Три кольори: Синій (Франція, Польща, Швейцарія, 1993)
Жулі втрачає чоловіка-композитора та їхню дитину в автокатастрофі. Попри спустошеність, вона намагається почати нове життя подалі від свого заміського будинку та можливого коханця. Але музика все ще оточує її – вона розкриває неприємні факти з життя свого чоловіка. Поступово Жулі знову вчиться жити, адже музика та дар її створення виявляються цілющою силою.
Нагороди: “Золотий лев” Венеційського кінофестивалю (1993); Премії “Сезар” Найкращій акторці (Жульєт Бінош), за Найкращий монтаж та Найкращий звук (1994)
Три кольори: Білий (Франція, Швейцарія, Польща, 1994)
Кароль, польський перукар, розлучається з прекрасною дружиною – француженкою Домінік і опиняється на вулицях Парижа без грошей і без паспорта. Здається, все втрачено, поки він не зустрічає товариша-поляка, який винахідливо переправляє Кароля назад до Варшави у валізі. Потрапивши туди, Кароль має намір помститися колишній дружині. Він успішно торгує на чорному ринку й збирає гроші, щоб втілити свій план у життя, але він не розраховував, що втіленню його ідеального плану завадить кохання.
Нагороди: “Срібний ведмідь” за найкращу режисуру Берлінського МКФ (1994)
Три кольори: Червоний (Франція, Швейцарія, Польща, 1994)
Молода модель випадково знайомиться з суддею у відставці, коли рятує його собаку з-під коліс автомобіля. Озлоблений суддя проводить свої дні, підслуховуючи сусідські телефонні розмови. Їхні спершу напружені стосунки переростають в дружбу, яка зрештою звільняє їх обох. А заключний поворот долі розкриває, що сталося з героями всіх частин трилогії.
Нагороди: Премія “Сезар” за Найкращу музику (1995); Нагорода Independent Spirit за найкращий іноземний фільм (1995)
Кшиштоф Кесльовський (1941–1996) – польський кінорежисер і сценарист. Один з найвідоміших режисерів другої половини ХХ століття, відзначений нагородами на кінофестивалях у Каннах, Венеції, Берліні та Сан-Себастьяні. Він також був номінований на премію “Оскар” і став першим лауреатом премії “Фелікс” (пізніше перейменованої на Європейську кінопремію) Європейської кіноакадемії. Його творчий стиль еволюціонував протягом 30-річної режисерської кар’єри: від ранніх мінімалістичних документальних фільмів, які досліджували повсякденне життя людей у Польщі, до скромних ігрових картин, створених в рамках течії “кіно морального неспокою” і зрештою – до концептуальних, орнаментальних, метафізичних притч.
Фільмографія:
Персонал (1975), Шрам (1976), Аматор (1979), Випадок (1981), Без кінця (1984), Декалог (1988), Короткий фільм про вбивство (1988), Короткий фільм про любов (1989), Подвійне життя Вероніки (1991), Три кольори: Синій (1993), Три кольори: Червоний (1994).
Пітчинг кінопроєктів
“Правила гри”, реж. Соломія Томащук, прод. Пилип Іллєнко, Мачек Хамела, Україна/Польща
Work in Progress
“Висота”, реж. Максим Руденко, прод. Вікторія Слопіцька, Україна/Польща/Румунія
“Памфір”, реж. Дмитро Сухолиткий-Собчук, прод. Олександра Костіна, Євгенія Яцута, Лора Бріан, Клаудія Смея, Богна Шевчик, Жанкарло Насі, Україна/Франція/Польща/Чилі
Поза конкурсом
“Носоріг” (реж. – Олег Сенцов, Україна-Польща-Німеччина, 2021)
Деталі: oiff.com.ua
