Режисура: Цезарій Домагала

Сценографія і костюми: Тетяна Квятковська

Пластика: Томаш Творковскі

Музика: Александр Возняк, Павел Стечек, Даріуш Лапковскі

Дійові особи та виконавці:
Поетеса – Бєата Бжевлоцка
Розчарована Жінка  –  Йоланта Тадля
Бармен-  Марчін Томасік
Пан Чесьо – Леслав Осташкевіч

Музиканти:
Фортепіано – Даруш Лапковскі
Контрабас – Пьотр Леваньчик
Гітара – Анджей Юзефув
Перкусія – Блажей Гавліньскі

Тривалість вистави  – 2 год. 15 хв.

„Молодий Театр” початок о 19:00  (вул. Прорізна, 17)

Кінь такий, який він є, і  кожен це знає. Навіть у великих містах можна час від часу побачити цю тварину. Так само, кожен знає як виглядає кав’ярня… Це загальнодоступне місце, де можна замовити десерти, чай, каву й інші напої. Наскільки  довга історія світу, настільки ж довгі контакти митців з кав’ярнями. Богемне життя часто концентрувалося навколо таверн, пабів, кав’ярень.  Не оминуло таке життя й славетну поетесу, корифея польської пісні, Агнєшку Осецьку. В кав’ярнях вона бувала часто. Вона з пристрасними захопленням обожнювала атмосферу кав’ярень, тут могла просиджувати годинами, тут, окута шумом і темпом життя вулиці, вона  спостерігала за людьми – героями своїх пісень. Саме в кав’ярнях, на серветках і шматках паперу часто записувала нові тексти. Вона була спостерігачем, могла з легкістю налагоджувати нові знайомства. Були у відомої літераторки й улюблені місця. В їх число входила і невеличка кав’ярня «Sаx» на одній варшавській вулиці, де її сім’я проживала у повоєнні часи. Осецька часто бувала тут, вела розмови, прислухалась до людей і писала пісні. Був у неї, в цьому маленькому кафетерії свій улюблений столик, над яким після її смерті, власники повісили портрет Агнєшки. Тут вона почувалася вільно, тут випробовувала творчі інспірації, тут був епіцентр її світу.  Творці вистави  „Кафе Sаx” перенесли на сцену атмосферу того місця, звідси і назва: «Кафе Sаx». Тут можна буде відчути ауру виключно співочої кав’ярні, оскільки в ній співають всі. Бармен, готуючи напої і пританцьовуючи з мітлою – співає, студенти – співають. Саме тут можна  відчути себе поетом, який творить кращі „речі”. Тут, врешті решт, можна собі дозволити на крупицю сентиментальних нот, і це нікого не здивує. Тут нудьга швидко зникає і насправді можна відчути запах квітучого бузку. Завдяки цій атмосфері, навіть життя, яке час від часу відводить нам кепську роль, – може покращати. І навіть коли ми знаємо, що хтось для нас важливий, уранці розчиниться у тумані і щезне, то варто його зустріти в такому місці як це. У цій кав’ярні все може налагодитися, адже тут особливе місце для тих, хто шукає „когось власного і назавжди”.  Дозвольте собі нечасті візити в це місце, дозвольте собі зануритися в мудрість життєвих текстів Осецької, дозвольте собі відчуття і сентименти. Може завдяки цим пісням і  цій виставі – ми станемо кращими.                 

Томаш Вальчак