За круглим столом меблі були без кутів, але процедура нарад створювала незліченну кількість кутів.

Анджей Ґвязда, 1988

Незважаючи на переслідування, «Солідарність» була розділена всередині. У другій половині 80-их років – коли падіння комунізму ставало дедалі реальнішим – суперечку викликало ставлення до керівництва «Народної Польщі».

Перша фракція, на чолі з Лехом Валенсою, закликала до досягнення «історичного компромісу» з частиною партії, яка схилялася до трансформації. Друга фракція, яка вважала, що комунізм перетворюється на руїну, домагалася подальших поступок аж до повної перемоги, і допомогти, як і раніше, мали страйкові акції.

Ці погляди поділяла Анна Валентинович та подружжя живих і нині Йоанни та Анджея Ґвязд, що належали до опозиційного руху з 1968 року. Це середовище, яке іноді називають «Cузір’ям», було набагато принциповіше чи, можна так сказати, «якобінське». На кінець 80-их років його успішно маргіналізували.

Далекоглядні комуністи, бачачи розклад диктатури, наважились на політичні переговори з конструктивною опозицією, тобто з людьми, зосередженими навколо Леха Валенси. В цих умовах, у 1989 році, дійшло до підписання угод Круглого столу.

Польська Народна Республіка мала знову стати Республікою Польщею. Було змінено назву, але чи дійсність країни суттєво змінилася? Це одне з найважливіших питань у польській політиці.