15 серпня 2020 року ми урочисто вшановуємо сторіччя Варшавської битви, що стала кульмінаційним моментом польсько-більшовицької війни 1919-1920 років, однією з вирішальних подій в історії Польщі, Європи та світу.

Коли у 1918 році відроджувалася незалежна Польща, її існуванню загрожувала Радянська Росія, яка проголошуючи самовизначення народів, насправді хотіла насильно нав’язати світові тоталітарну комуністичну ідеологію. Польща була першим етапом на шляху подальшого завойовування.

Однак, вирішальною для майбутнього не лише Польщі, але й усієї Європи стала переможна, в серпні 1920 року, для військ польських Варшавська битва, що означало не тільки поразку Червоної армії, але й гальмування радянізації народів Європи через збройне поширення світової “пролетарської революції”.  Військо польське своєю рішучістю та послідовністю, завдяки таланту свого верховного командування, врятувало Європу від відновлення війни. Його втрати в польсько-більшовицькій війні 1919-1920 рр. були для тогочасних умов високими: 100 тис. загиблих, убитих та зниклих безвісти та вдвічі більше поранених.

Відбиття нападу більшовицьких військ на столицю Польщі мало вирішальне значення для зміцнення незалежної Польщі та інших новостворених національних держав у Центральній Європі. Це затримало можливість краху Версальської системи і дало шанс Європі спробувати мирного міжнародного існування.

Варшавська битва несе універсальне послання про необхідність протистояння диктатурам та ефективність жертовності на захист свободи.

Англійський дипломат, член Міжсоюзної місії у Варшаві та свідок подій у серпні 1920 року лорд Едгар Вінсент Д’Абернон описав їх пізніше у книзі під назвою «Вісімнадцята вирішальна битва в історії світу. Під Варшавою 1920» (The Eighteenth Decisive Battle of the World. Warsaw, 1920) та прокоментував: «Сучасна історія цивілізації знає мало подій, які мають більшу важливість, ніж битва під Варшавою 1920 року. Та не знає жодної, яка була б настільки недооціненою”.