08.06.2001- 18.06.2001, ПМ “Український Дім”, Київ
09.10.2001- 28.10.2001, Мистецьке об’єднання “Дзига”, Львів
28.11.2001- 09.12.2001, Художній музей, Чернівці

Тоді, коли фотоапарат бере до рук художник, усвідомлюючи, що має з ним зробити і для чого йому потрібна фотографія. І на додаток, він мусить бути справді художником, а не тільки вправним оператором техніки. Мистецтво не виникає внаслідок правильного користування ремеслом, хоча з іншого боку, воно є необхідною умовою для започаткування мистецтва. Фотографія може, однак не мусить бути мистецтвом і діє тут той самий механізм, що й у випадку живопису, скульптури чи графіки. Картина, відбиток чи пам’ятник не стають мистецьким витвором тільки тому, що їх творці навчалися протягом п’яти років майстерності тих дисциплін. Ремесло – це щось на кшталт викрутки, яку художник використовує щоб відкрити вічко скрині, яка ховає в собі справжні скарби. За допомогою ремесла художник приходить до того, що хоче сказати іншим, відкриваючи те, що відокремлює його від зовнішнього світу. І це справа артиста, чи скріплюючі його Я шурупи будуть усунуті за допомогою різака, хрестової викрутки чи електровикрутки. Глядача це не цікавить. Він очікує на прецизійне висловлення. Чекає на порозуміння з художником, сподівається розмови, зрозумілою для обох мовою.
Однак, останнім часом виявляється, що художник говорить зовсім іншою мовою, ніж та, до якої призвичаєний глядач. Мистецтво замкнулося в салонах, де ведуться розмови за допомогою есперанто, яке засадничо є мовою досконало універсальною, однак зрозумілою виключно для жменьки найзавзятіших його шанувальників.
Фотографія є полегшеною версією есперанто мистецтва. Подекуди свійською та негрізною. Майже кожен тримав колись в руці фотоапарат. Ми не боїмося його. Він не є для нас витвором не до зрозуміння і опанування. Видається достатньо прирученим. Внаслідок загального використання, ми до нього призвичаїлися. Тому виставки фотографії, незалежно від того чи це є World Press Photo чи виставка мистецтва, мають більшу відвідуваність ніж виставки живопису, інсталяції, скульптури, не кажучи вже про події типу перформанс. На запитання, чому так діється, відповідь є проста: кожен знає, як виникає фотографія. Спочатку “клац”, потім до пункту замовлень, потому виймаємо знімки з конверта і все. З’являється новий візуальний факт. Черговий елемент іконосфери сучасного споживача. А чи з’являється так само чергове явище мистецтва? Хто знає, можливо. Але необов’язково. Щоб повстало мистецтво, треба аби щось істотне було сказане, щось, що у споживача викличе трохи сильнішу реакцію, аніж ствердження типу: “гарне фото”.
Мистецтво є способом виявлення в людині покладів почуттів і рефлексій, котрих в жоден інший спосіб не вдається виявити, привести в рух. Чому трапляється нам плакати під час концерту або перегляду фільму? Хто знає… Щось, хтось, якась проблема пробилися через панцир, одягнений на нас нав’язаним механізмом пристосування до дійсності. Щось в нас зламалося. На мить ми стали беззбройними і здатними в інший спосіб дивитися на так добре знаний нам світ.
Завданням і місією мистецтва є, власне, виривання нас з почуття , що вже все розуміємо і нічого нас не вразить, що осягнули оточуюючу нас дійсність. Мистецтво відкриває нові вікна, дивлячись через які, ми бачимо предмети і справи трошечки інакше. Воно збагачує нас перспективами, на існування яких ми не сподівалися, якби не його допомога.
Я не стверджую, що праці членів нашої групи вповні відповідають цим умовам. Не має універсального рецепту на повстання мистецтва. Тим не менш, стверджую, що художники, члени групи, мають до фотографії, як і до мистецтва, відношення серйозне і свіже.
Вони творять і показують фотографії із задумом. Глядача трактують з повагою та пошаною. Не шукають сенсації, як маги з салонів World Press Photo, де страждання інших прямо обмінюються на величину банківського рахунку фотографа. Не шокують і не дратують. Хіба що, за винятком середовища професійних фотографів, прихильників технічної перфекції. Для них наші знімки можуть видаватися: негострими, погано скомпонованими, з надто видимим зерном і т.д. Тут полягає межа між мистецтвом і майстерністю. Наше розуміння мистецтва виходить поза правильність ремесла.
Члени групи – це художники і графіки, які до фотографії прйшли зрілими майстрами, з тільки їм відомих причин. Їх ставлення до медіа є мало ортодоксальним. Оглядаючи знімки, рідко можна знайти приклади використання широкоформатних об’єктивів, розлогих перспектив, глибоких планів. Радше зустрічаємо зображення фронтальні, з чітко зрівноваженою композицією, в котрій структура, фактура і тема представленого стають єдиним. Це підхід, який характеризує скоріш художника, ніж фотографа. І на цьому власне, на мою думку, полягає сила цієї фотографії і цього мистецтва. В непогодженні на акцептацію зобов’язуючих правил і канонів приписаних до фотографічного медіума. Кажучи прямо, найважливішим є те, що людина хоче сказати, ніж факт, чи з точки зору спеців від фотографії є це правильне чи ні. І так повинно бути, адже сутністю мистецтва не є правильність, а тільки відсутність покори.
Павел Хавіньскі, фотограф-аматор

Богдан Ахімеску
Народився у 1965 р. в Тімішуара, Румунія. Навчався в Академії мистецтв в Клуж у 1985-1990 рр. і в Академії мистецтв у Кракові у 1990-1993 рр. Займається графікою, фотографією, інсталяцією і т.д. Брав участь у численних колективних та індивідуальних виставках. Його твори в публічних колекціях: Uffizi, Tama, Alvar Aalto, Ludvigsmuzeum та інших.

Збігнєв Бєлявка

Гжегож Банашкєвіч
Народився 13 червня 1951 р. в Ченстохові. Навчався в краківській Академії мистецтв у 1971-1976 рр. Диплом з відзнакою захистив у 1976 році в Майстерні гравюри Мєчислава Веймана. Працює професором на відділенні Мистецьких дисциплін у Вищій педагогічній школі в Ченстохові, веде Майстерню літографії. Займається станковою і цифровою графікою, малюнком, фотографією.

Ян Буйновскі
Народився у 1951 р. в Радомі. Навчався на відділенні графіки Академії мистецтв у Кракові. У 1975 р. захистив диплом в Майстерні гравюри Мєчислава Веймана. Педагог в Інституті мистецтв Педагогічної академії в Кракові.

Божена Бужим-Хавіньска
Народилася у 1954 р. в Кракові. Навчалася на відділенні живопису Вищої державної школи пластичних мистецтв у Познані (тепер – Академія Мистецтв) у 1975-1980 рр. Займається рисунком, живописом, а також просторовим мистецтвом, пов’язуючи названі дисципліни з фотографією. Живе у Кракові. Від 1999 р. провадить галереєю Спілки польських художників Сукєнніце.

Павел Хавіньскі
Народився у 1955 р. в Кракові. Навчався живопису у Вищій державній школі пластичних мистецтв у Познані в 1974-1979 рр. Диплом захистив у майстерні проф. Тадеуша Бжозовського. У 1979-1985 рр. працював асистентом на відділенні живопису Академії мистецтв у Кракові. Як куратор, співпрацює з Галереєю Бункер Мистецтв в Кракові. Займається мистецтвом, не вбачаючи потреби ділити його на дисципліни.

Кресценти Гжегож Марія Глазік
Народився 15.05.1955. Закінчив відділення графіки Академії мистецтв у Кракові.

Марія Пирлік
Навчалася на відділенні живопису Академії мистецтв у Кракові, захистила диплом у 1993 році в майстерні станкового живопису та фотографії. Займається живописом, фотографією, створює фотографічні об’єкти та інсталяції у відкритому просторі. Член Спілки Відкрита Майстерня, Секції Фотографія Нові Медіа.

Марек Сайдук
Народився у Кракові у 1946 році. Навчався в краківській Академії Мистецтв. Диплом захистив на відділенні графіки у 1975 році. Творить у сфері графіки, живопису, малюнку і фотографії. Брав участь у численних колективних виставках в Польщі та за кордоном, м.і. у Франції, Італії, Німеччині, Англії і Австралії. Працює в Інституті пластичного виховання Педагогічної академії в Кракові.

Пьотр Шнейдер Навчався в Академії мистецтв у Кракові. Диплом – в майстерні літографії проф. Мєчислава Веймана у 1967 році. Займається графікою, живописом, фотографією. Провів 23 індивідуальні виставки. Брав участь в понад 200 колективних виставках ( в тому числі Міжнародні Бієналє та Трієналє Графіки) в Польщі та за кордоном.

Юлія Новакова
Народилася у 1974 році. Навчалася в Академії Мистецтв у Кракові. Стажування проходила в Ecole des Beaux Arts в Aix-en-Provence, Франція. У 1989-1991 рр. мешкала в Китаї. Проживає і працює в Кракові.

Малгожата Шидловська
Народилася у 1965 році. Диплом Вищої педадогічної школи в Кракові у 1989 році (дереворит). Диплом Академії мистецтв у Кракові в 1992 році (сценографія). Проектує сценографію, займається фотографією, інсталяцією, графікою. У 1995 році була співзасновницею Театральної Спілки Лазня.

Ева Гологурска-Куча
Народилася в Кракові у 1946 р. Отримала диплом в майстерні проф. Йонаша Стема у 1970 р. на відділенні малярства Академії мистецтв у Кракові. Творча праця в галузі малярства, графіки, рисунку. З 1978 р. працює на відділі архітектури Краківського політехнікуму. В 1997 р. отримала науковий ступінь професора. Літературна та художня співпраця у випуску анімаційних фільмів, які брали участь у багатьох спеціальних показах, м. ін. “Best of the World”, де отримали чимало нагород. Приймала участь у понад 100 виставках, як на батьківщині, так і за кордоном.

Ета Заремба
Народилася у 1956 р. в Кракові. Навчалася на відділенні графіки Академії мистецтв у Кракові, де отримала диплом у 1982 р. Приймала участь в багатьох виставках в Польщі та за кордоном. Мала індивідуальні виставки графіки та рисунку, а також п’ять виставок фотографії, де показувала фотографії з подорожей до Індії, Непалу, Африки, Франції та Бєщад.