03.11.2001(субота), 19.00, Державний театр на Липках (ТЮГ)
Київ, вул. Липська, 15/17
05.11.2001(понеділок), 19.00, Театр “Воскресіння”, Львів
Tеатральне об’єднання “Лазня” (Краків)
спектакль”ЗАБАВА”
за мотивами драми Славоміра Мрожека.

    Драма Мрожека – це твір про пошуки, і кожна нова генерація митців шукає в ній чогось іншого. Шидловський хоче розповісти про те, як і коли ми усвідомлюємо, якими ми є насправді. Говорить про нереалізованість. Про прикрість і гіркоту 30-річних.
    У драмі Мрожека діють троє чоловіків, названі Слугами. Хто вони? Ким можуть бути сьогодні? Мрожек назвав своїх Слуг дуже просто – S, N i B. У виставі Шидловського порожні ініціали змінюються на реальні образи трьох краківських акторів: Вуйчіка, Святлоня і Шімшайнера. Слуга у Шидловского – це не лише конкретна постать з краківської богеми, це також актор-учень, актор вже не на початку, але й не на вершині. Актор у пошуках амплуа, ролі, втілення. Вуйчік, Святлонь і Шімшайнер грають у цій версії “Забави” трохи самих себе. Грають майже без психології. Психологію замінює психологія гри. Вони демонструють, що можна зіграти все: жінку, смерть, каліцтво, страх, гнів і жарт.
    “Забава” Шидловського діється в місті. І навіть відомо, в якому. Це Краків. Спектакль розпочинається кіно-увертюрою: камера разом з героями суне нічним Краковом у пошуках відчиненого бару. Ідуть, ідуть і йдуть, то в розпачі, то з надією. Як на зло, усі кав’ярні зачинені. Ми бачимо лише кадри з вулиць міста, проте хитке око камери невблаганно наближається до краківської дільниці Казімєж. І нарешті зупиняється перед вивіскою “Лазня”. Заходять, але замість веселої вечірки раптом опиняються перед переповненим глядацьким залом. Актори з “Лазні”, потрапляючи до справжньої “Лазні”, вдають, ніби спектакль – це продовження їхньої нічної ескапади. І неможливо знайти чіткої межі поміж грою та дійсністю.