19.04-19.05.2002, Київ
Центр Cучасного Мистецтва
вул. Сковороди, 2

Центр Сучасного Мистецтва при НаУКМА засн. Дж. Соросом
Польський інститут у Києві
презентують

“Postacademia”

“Пост-академічне” молоде польське мистецтво

    Виставка “Постакадемія” представляє п’ятьох польських художників, які лише нещодавно закінчили мистецькі академії чи університети й постійно співпрацюють з люблінською Galeria Biala (“Біла Галерея”). Аліція Лукасяк, Катажина Коженєцка, Лешек Хетман, Анджей Цвікла і Павел Щерепа перебувають на тому етапі своєї діяльності, коли виникає необхідність відмовитися від правил, схем, моделей, вивчених у академіях, і вдатися до незалежної мистецької роботи. Звідси й з’являється назва виставки: мистецтво після науки, після академії – постакадемія.

    Аліція Лукасяк займається питаннями тіла та його інтимності. На базі фотографії художниця будує інсталяції у вигляді шпалер, підлоги чи килима з трансформованими тілесними орнаментами.

    Катажина Коженєцка для своїх робіт запрошує вибраних осіб до участі у фотосесії, яка відбувається на вкритому білим простирадлом ліжку. За допомогою фотохімічних процесів художниця переносить зображення моделей на білі простирадла так, щоб відтворити людську тілесність у чорно-білих фотографіях.

    Робота Лешка Хетмана складається з п’яти підсвітлених інформаційних табличок із вказівками для інструкторів військових “освітніх пунктів”. Це найновіші роботи художника, що їх надихнуло його кількамісячне перебування у війську.

    Натомість, Анджея Цвіклу цікавить пошук слідів цивілізації, що не підлягають біодеґрадації. Свої об’єкти художник творить із цивілізаційних решток, які отримує із нечинного сміттєзвалища. Матеріалом презентованої роботи стали цеглини початку ХХ ст. і нейлонові панчохи 70-х років, котрі не піддалися біодеґрадації.

    Павел Щерепа трансформує старі м’які меблі на мистецкі об’єкти: знаходить їх, переробляє, малює на оббивці, а далі експонує на стінах як картини. До цього вибору художника надихнули особисті переживання (необхідність лежати, викликана хворобою). Щерепа ставить питання про межі живопису, про його природу і про інтимність індивідуальної творчості.

    На думку кураторів, виставка “Постакадемія” охоплює низку медіа – від рисунку і фотографії до об’єктів та інсталяцій – але тут не йдеться про обмежені до конкретного медіа мистецькі позиції. Художники, радше, демонструють характерну для молодого покоління польського мистецтва тенденцію до відкритих позицій, де медіа є знаряддям, яке може мінятися залежно від мистецьких інтенцій: рисунок може заступатися фотографією, фотографія – інсталяцією, а інсталяція – відео чи живописом.