Музика

24.01.2003, 18.00, Державний інститут мистецтв, Харків

Джазовий концерт
Тріо “ОЛЕСЬ/ТШАСКА/ОЛЕСЬ”

Міколай Тшаска – саксофони – альт і сопрано та басовий кларнет;
Марчін Олесь – контрабас;
Бартломєй Брат Олесь – барабани.

Міколай Тшаска – Саксофоніст, басовий кларнетист. Народився 7 квітня 1966 року в Ґданську. Роки дитинства та ранньої юності пройшли у дільниці, що межувала з лісом, завдяки чому Міколай мав можливість щодня спілкуватися з природою. До навчання в школі хлопець великого потягу не мав, більше любив вештатися по подвір’ю та пізнавати навколишній світ. У той час він не виявляв ніяких музичних талантів. Коли закінчилися невинні роки початкової школи, згідно з родинною традицією, він склав вступні іспити до Державного художнього ліцею в Ґдині-Орлові, в якому вперше зустрівся з хлопцями, що грали rock’ n’ roll на гітарах. Невдовзі юнак переконався , що музика є для нього найбільш відповідною формою самовираження і почав по-аматорськи підігравати на гітарі та флейті в ансамблі “Regal”, що представляв альтернативний напрямок у тогочасній музиці. 1987 року все ще переконаний у вищості живопису над іншими видами мистецтва, Міколай розпочав навчання на факультеті живопису при Вищій художній школі в Ґданьску. Тут він зустрівся з Ришардом Тимоном Тиманським, який запросив Міколая до співпраці. Восени 1986 року Тшаска приєднався до free рокової групи “Sni Sredstwom Zauklanianie” , яка пізніше переформувалася в групу “Milosc” (у березні 2000 року в анкеті критиків “Jazz Forum” вона була визнана найкращою групою минулого десятиріччя, випереджаючи колективи З.Намисловского та Т.Станька!).
Захоплений музикою та життям Джона Колтрейна, Міколай взявся за альт-саксофон, з яким не розлучається досі. Цілком віддавшись репетиціям, після другого курсу він покинув вуз. І відтоді пов’язав своє життя з нині вже культовою групою “Milosc”, яка крок за кроком , не шукаючи шалених овацій, в поті чола, багаторазово змінюючи свій склад, підкоряла серця нового слухача. Завдяки роботі з цим колективом Тшаска мав нагоду співпрацювати з зірками світового джазу, такими як Лестер Боуі, Томаш Станько, Лєшек Можджер, Адам Пєроньчик.
Влітку 1993 Міколай вирішив спробувати власні сили як композитор та лідер і створив групу “Loskot”, яка дебютувала на першому фестивалі “Gdynia Summer Jazz Days”. Репертуар групи складають в основному композиції Міколая, створені під впливом всієї існуючої спадщини світової музичної культури з використанням окремих елементів джазу і року. Окрім Тшаски, нині до групи входять: Пьoтр Павляк – гітара, Ольгєрд Валіцкі – контрабас та Томаш Гвінчіньскі – барабани.
У квітні 1994 року разом з Тиманьским вони створюють дует “Maslo”. Дещо пізніше Тшаска співпрацює з Марчіном Сьвєтліцкім, результатом чого стає щонайменьше сотня спільних виступів, диск “Cierpienie i wypoczynek”, а також справжня дружба. Захопившись напрямком “yass”, Тшаска стає одним з найактивніших його творців. Співпрацює з джазовими, “yass” та рок музикантами. Окрім того, схрещує звуки свого саксофону з такими групами як “Oczi Cziorne”, “Variete”, “Swietliki”, “Mapa”, “Trupy”, “NRD”, “The Users” та Катажиною Носовскою.
Влітку 2001 року він залишає “Milosc”, зосереджуючись на роботі з групою “Loskot” і сольних проектах. Розпочинає працювати з секцією: Марчін Олесь – контрабас і Бартломєй Брат Олесь – барабани. Виникає тріо ОЛЕСЬ/ТШАСКА/ОЛЕСЬ.
Протягом останніх років мистецький образ музиканта змінюється, він бере на себе складну роль композитора театральної музики, концентруючись на сольних музичних проектах. Нині є одним з метрів yass-ової сцени. Шалений і, разом з тим, теплий тон саксофону Тшаски завойовує визнання серед аматорів та професіоналів. Він створює музику до фільмів та спектаклів. Музика для нього стає ліками від усіх недугів, він вважає, що будь-яке місце підходить для її виконання. У своєму житті Міколаєві довелося виступати на вулицях, у магазинах, у лісах, на полях, біля вогнищ, у маленьких клубах та у великих концертних залах, на весіллях та похоронах. Він обожнює свою родину і любить тварин. Музику, яку виконує сам, називає ” джазом розвинутих інакше”.

Марчін і Бартломєй Брат Олесь – належать до кола найбільш креативних артистів на польській джазовій сцені. Співпрацюють з музикантами з усього світу та з провідними польськими джазменами, серед яких: Марк Тейлор, Жан Люк Капоццо, Руді Магол, Мірче Тіберіан, Анджей Пшибєльскі, Адам Пєроньчик, Міколай Тшаска, Кшиштоф Капель, Януш Смик, Пьотр Войтасік, Мачєй Сікала. Записують диски, що високо оцінюються як публікою, так і незалежною критикою.
Виступали на фестивалях: Pepsi Siget Festival – Будапешт, Jeunesses Musicales – Бухарест, AlbaImpro – Шекесфехервар, Era Jazzu Festival – Краків/Варшава (почесний патронат Кшиштофа Пендерецкого), Gdynia Summer Jazz Days, Jazz nad Odra – Вроцлав, Jazz Jantar – Ґданьск, Jazz Juniors – Краків, Jazz bez Granic – Міньск Мазовєцкі, Fortalicje – Замосць (Фестиваль Мистецтва Імпровізації) та в таких країнах Європи як Франція, Румунія, Угорщина, Словаччина…

“Серйозна гра, серйозна, з творчим розмахом, музика, в якій все менше й менше непотрібних нот. Це сама сутність музики, справжнє задоволення”.
Audio-Video, серпень 2002 – Мачєй Карловскі ****

“Саксофони, фагот і кларнет, замість того, щоб божеволіти і кричати, напівсонно повертаються, зиркають з цікавістю на різні боки, впадають у замислення, підхоплюють втрачену нитку думки. А іноді просто жартують”.
Przekrуj, серпень 2002 (№ 31) – Філіп Лободзіньскі****

“На мою думку, брати Олесь – це найкраще, що випало на долю нашого джазу”.
Audio-Video, серпень 2002****

“…найбільша надія польського джазу…”
Gazeta Wyborcza, грудень 2002****

“…Треба сказати, що у нашій країні мало музикантів, настільки безкомпромісних у своєму мистецтві, і водночас – з таким високим рівнем технічної майстерності та чітким розуміння власного творчого шляху… справді дивно, чому цей колектив не є нині одним з наших експортних “продуктів”…”
Jazz Forum, грудень 2001 ****