01.02.2006, Київ
Музей мистецтв ім. Богдана і Варвари Ханенків
(відкриття 1 лютого о 18.00)

Виставка

“Кримські сонети” Адама Міцкевича

    Бахчисарай, Алушта, Чуфут-Кале, Аюдаг, Чатирдаг, Акерман, Балаклава – це лише деякі з місць, що стали близькими для тих, хто читав “Кримські сонети” Адама Міцкевича. Згадані тут назви місцевостей, гір і степів України як на ліричному, так і на описовому рівні нерозривно пов’язані з сонетами Міцкевича. Водночас вони ж накреслюють шлях поетичної подорожі автора, засланого 1824 року до Росії, який вже взимку наступного року вирушив саньми з Петербургу до Одеси. Звідти він двічі плавав кораблем до Криму. Особливо друга, довша подорож, що тривала близько двох місяців, знайшла своє відображення у поетичній формі сонетів. Поет провів її у досить незвичному товаристві – спільно з генералом Віттом, його коханкою Кароліною Собанською, її чоловіком Гєронімом, братом Генриком Жевуським та ботаніком Бошняком, котрий виявився, як і прекрасна Кароліна, царським агентом.
    З Євпаторії, де вони мешкали, Адам Міцкевич сам або з письменником Генриком Жевуським верхи або найнятою підводою виїжджав на короткі прогулянки у безмежну просторінь степів. Він побував на високих гірських вершинах і над небезпечними прірвами, у руїнах палаців, замків і фортець, що нагадують про славетне минуле Криму, біля забутих гробниць, що таять у собі одвічні таємниці, у мальовничих східних містах і містечках, де височать вежі мінаретів.
    Орієнтальні мотиви, якими сповнені “Кримські сонети”, – надзвичайно модні у період Романтизму – мали свої джерела у безпосередньому досвіді пізнання Поетом мусульманського Сходу. Стилістика “Сонетів” не лише передає місцевий колорит, а й свідчить про надзвичайну ерудицію автора, який під впливом Байрона, Ґете, Мура і польського орієнталіста Юзефа Сенковського здобув глибокі знання про культуру та філософію Орієнту.
    Створювані в Одесі і в Криму “Сонети”, видані пізніше 1826 року у Москві, писав Поет, що досягнув своєї творчої зрілості і який здатний був нагромаджений за час подорожі по Криму багатий фактографічний матеріал підпорядкувати своїм мистецьким і філософськими уявленням. Дослідники творчості Адама Міцкевича визначають перебування в Одесі і Криму як переломний період у творчості Поета, котрий у “Сонетах” намагається підвести підсумки свого творчого шляху, окреслюючи свій образ світу та своє місце у ньому.
    Неповторні, екзотичні краєвиди Криму з його прекрасною і грізною природою ми знайдемо на виставці, що презентуватиме живописні образи дев’ятнадцятого століття. За задумом авторки – Йоланти Поль, експозиція “Кримські сонети” має бути зіставленням кримських реалій дев’ятнадцятого століття з поетичними текстами романтичного мандрівника і вигнанця, враження й переживання якого стали джерелом створення незвичайного поетичного циклу, що належить до шедеврів польської літератури. Першорядною метою цієї виставки є презентація українській публіці майстерності великого поляка-романтика, якого доля закинула у Крим.
    Головним акцентом сценографії є репродукція картини Алєксандра Орловського, на якій зображено морський краєвид: кораблі і шлюпки у буремному морі, похмуре небо, що, здається, зливається воєдино з розбурханими хвилями.
    Копія відомого портрету Валєнти Ваньковіча “На скелі Аюдагу”. Портрет був створений у 1827-28 роках як ілюстрація до сонету “Аюдаг”, що починається зі слів: “Люблю дивитись я із Аюдагу скелі.” Цей портрет виконано відповідно до традиції романтичного живопису. Поет зображений у “байронічній” позі – він спирається на скелю, а його плечі вкриті буркою кримських горців. Такий Міцкевич став для багатьох поколінь поляків “іконою Романтизму”. Портрет “Адам Міцкевич на скелі Аюдаг” мав таку надзвичайну популярність у Росії, що сам Ваньковіч на замовлення виконав з неї кілька авторських копій і багато літографій.
    Раніше Ваньковіч намалював портрет “Міцкевич імпровізує на березі моря”. Копія цієї картини увійшла до експозиції. На ній зображено Міцкевича – натхненного поета, зодягнутого в романтичні шати, з рукою, здійнятою в драматичному жесті.
    На обох портретах тлом виступають густі, розбурхані хмари, крізь які лише де-не-де просвічує блакить неба і проміння призахідного сонця. Видно також спокійну гладінь Чорного Моря на смерканні дня.
    Незважаючи на те, що від смерті Адама Міцкевича минуло 150 років, ті, хто знає і любить Одесу і Крим, знає також, що гори, море, сонце і небо, описані у «Сонетах», залишилися незмінними, такими, якими вони постали колись уперше перед очима польського романтичного мандрівника.

    Виставка організована зусиллями і коштом Інституту ім. Адама Міцкевича. Співорганізатором є Музей літератури ім. Адама Міцкевича у Варшаві. Куратором виставки і авторкою сценарію є Йоланта Поль, художнє оформлення виконав Адам Орлєвіч, асистент експозиції – Пьотр Прасула. Координатор експозиції – Барабара Вєхно з Інституту ім. Адама Міцкевича. Переклад текстів на українську мову виконала Анна Лазар.
    Виставка організована Інститутом в рамках культурної програми РІК ПОЛЬЩІ в Україні. За задумом організаторів і авторів цієї виставки, експонати мають бути передані в дар Державному літературно-біографічному музею в Одесі з утворенням постійної експозиції в одному з відділів музею – Музеї Пушкіна в Одесі.
    Окрім відкритого у вересні минулого року пам’ятника Адаму Міцкевичу (автором пам’ятника є український скульптор Олександр Князик, а сам пам’ятник є даром міста Одеса Польщі), постійна експозиція, присвячена польському Поету, буде ще одним довготривалим знаком поетичних подорожей Адама Міцкевича по Криму й Одесі.
    Варшава, листопад 2005

Йоланта Поль – старший хранитель Музею літератури ім. Адама Міцкевича
Барбара Вєхно – координатор культурної програми Рік Польщі в Україні / Рік України в Польщі

01.02.2006, Київ