3 грудня 2008 року у Бердичеві за участі представників польського та українського урядів, посла РП в Україні Яцека Ключковського, директора ПІ у Києві Єжи Онуха, провідних “конрадистів” з Польщі та Британії, перших осіб житомирської області, міста Бердичева, представників культурного та релігійного життя міста відкрито музей Джозефа Конрада-Коженьовського.

Урочисте відкриття музею відбулось у тимчасовому приміщенні нижнього храму Костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Захід проходив на території Монастиря Босих Кармелітів у Бердичеві за адресою: Соборна площа, 25

Його справжнє ім’я Теодор Юзеф Конрад Коженьовський, він син польського шляхтича, народився в українському містечку Бердичів 3 грудня 1857 року. У світову літературу він увійшов як англійський письменник Джозеф Конрад, автор морських і пригодницьких романів та повістей. Люди, котрі знали його, свідчили: Конрад думав французькою, писав англійською, а мріяв і марив польською мовою.

Через більш як півтора століття, Джозеф Конрад повертається додому, у Бердичів. За ініціативою українських і польських інтелектуалів, за підтримки Міністерства закордонних справ та культури Польщі у цьому місті 3 грудня відкрито музей славетного письменника.
Монастир Босих Кармелітів розташований у центрі Бердичева: пам’ятка архітектури та історії ХУІІ століття пережила війни, революції, радянський режим і понад 10 років тому почала своє друге життя. Саме у цьому монастирі був похрещений маленький Теодор Юзеф, і тут же розмістили його музей.

Посол Польщі Яцек Ключковський розповів: «Це як знак нашої поваги до особи Джозефа Конрада, а також до нього – як символа людини, письменника, що може поєднувати три різні народи. Польський – тому що він поляк; англійський, британський – тому що він англійський письменник, і власне український народ, тому що він народився в Україні».

Про «триєдність» Джозефа Конрада розповів і професор- літературознавець Здзіслав Найдер: «Конрад (Коженьовський) ріс у середовищі польської культури, але довкола нього існували спершу культура українська, а потім – англійська. Тож письменник перебував, так би мовити, у вихорі трьох європейських культур».

«Я належним чином вшанував Вітчизну…»

Маленький Теодор Юзеф любив походжати подвір’ям монастиря Босих Кармелітів, а церковні дзвони, що ніби пливли над Бердичевим, пригадував ціле життя як один із найсвітліших епізодів дитинства. Це пізніше, наприкінці ХІХ століття, він стане відомим письменником, а в основу літературних сюжетів покладе перипетії власного життя. Про контрабанду зброї і політичні змови ітиметься у романі «The Arrow of Gold», а про морську подорож до берегів Венесуели – у романі «Nostromo». У незавершеному романі «Сестри» він згадуватиме місця, де минуло його дитинство.

У Музеї Джозефа Конрада можна побачити генеалогічне древо і родинні фотографії Коженьовських, портрети дружини і дітей Джозефа Конрада, морські мапи і листи письменника. В одному з них, відкидаючи докори деяких співвітчизників щодо «зради батьківщині», Джозеф Конрад написав: «Я належним чином вшанував Вітчизну, здобувши визнання і довівши англійцям, що шляхтич із України може бути таким самим добрим моряком, як і вони, і знайде, що сказати їхньою ж мовою».

 Радіо “Свобода”
Прес-реліз>>

2 грудня 2008 року о 16:00 у приміщенні Посольства Польщі в Україні за адресою Ярославів Вал, 12 відбудеться брифінґ за участю Надзвичайного і Повноважного Посла Польщі в Україні Яцека Ключковського, директора Польського Інституту у Києві Єжи Онуха та делегації європейських істориків та літературознавців на чолі з провідним дослідником життя та творчості Джозефа Конрада-Коженьовського професором Здзіславом Найдером.