За сприяння Польського Інституту у Києві
у рамках 7 Фестивалю Давньої Музики у Львові “З часів Гетьманщини” (10-20 жовтня 2009)
11 жовтня (неділя) 19:00
Львів, Будинок органної та камерної музики
САРМАТСЬКИЙ РЕКВІЄМ. МІСТЕРІЯ
Пол Есcвуд, контратенор (Лондон)
A cappella Leopolis (Львів)
Польська Оркестра XVIII століття (Краків)
Марек Топоровскі, дириґент, клавесин (Варшава)
Ґжеґож Ґервази Ґорчицкі, Conductus Funebris
о. Даміан Стаховіч, Missa Requiem
У XVI-XVIII століттях побутувало повір’я, що польська шляхта походить від сарматів – давнього люду, що жив на землях між Волгою і Доном. Від своїх предків поляки мали успадкувати волелюбність, гостинність, добродушність, мужність і відвагу. В межах цієї доктрини до новочасного “сарматства” – польської шляхти – традиційно почали долучати і українське козацтво.
“Сарматизм” мав великий вплив на барокову культуру, мистецтво, побут. Химерное поєднання західноєвропейського, національного і орієнтального (поляки в ході тривалих воєн контактували з турками, татарами, персами) втілилося в інтер’єрі приміщень, в стилі одягу, в риториці, в придворному театрі, в надгробних скульптурах і “парсунах”.
В музиці “сарматизм” породив специфіний “рубашний” стиль з властивими йому емоційною відкритістю, нестримністю, бравурністю. В подібному дусі вирішена і містерія “Сарматський реквієм”, що відтворює ритуал поховання польського лицаря XVII століття.
Ґжеґож Ґервази Ґорчицкі (1665-1734) вважається одним з найвизначніших композиторів польського барокко; його навіть було названо польським Генделем. Виконуючи функції каплана і капельмайстра катедрального собору на краківському Вавелі, писав переважно церковні твори. Більшість його композицій, у вигляді рукописів і копій, знаходяться в архіві катедральної капітули на Вавелі. Манускрипт “Conductus funebris” був знайдений після Другої світової війни в архіві парафіального костела в Ракові Опатовскому біля Кельц.
Духовною особою (піаром) був також о. Даміан Стаховіч (1658-1699). Свою “Missa Requiem” він скомпонував, правдоподібно, 1693 року – для поховальної церемонії о. Войцєха Сєвєркевіча, якого ще за життя вважали святим. Цю композицію часто називають “Сарматським реквіємом” – за дещо нетиповий оптимістичний характер і навіть браваду, що походять від мажорного колориту основних частин і використання пари труб з характерними фанфарними інтонаціями.
… Повільним церемоніальним маршем під глухі удари барабана крокують придворні музиканти – виконавці на мідних і ударних, які грають траурну фанфару. Попереду ж траурної процесії традиційно йшов зброєносець покійного, вбраний в його обладунок і з його зброєю – символ невмирущості слави лицаря та його ратних подвигів …
Томаш Слюсарчик
Фестиваль Давньої Музики у Львові, що відбувається вже всьоме, знову потішить своїх шанувальників перлинами музичної давнини. Цьогорічний фестиваль має певні особливості, тематику – “З часів Гетьманщини”. У його концертах прозвучить музика доби Гетьманщини – української “козацької” держави Нового Часу. Однак у програмі фестивалю не тільки козацькі пісні і танці, українські канти та псальми, але й пісні лицарів Великого Князівства Литовського, Королівства Польського, твори віденських класиків з колекції Розумовських, зразки давньої шведської музики (“Музика Півночі…”) і придворної музики Швеції та Росії доби Карла XII і Петра І (“Відлуння Полтави”).
Серед виконавців цьогорічного фестивалю багато знайомих публіці, поціновуваних нею виконавців – клавесиністка Світлана Шабалтіна, віолончелістка Галина Жук, співачка Наталка Половинка, трубач Томаш Слюсарчик, ансамблі “Laude Novella”, “Стари Ольса” і “A cappella Leopolis”, хорова капела “Дударик”. Але на фестивальному видноколі з’являться і нові, міжнародні зірки найвищої проби – британський контртенор Пол Ессвуд, польський клавесніст і дириґент Марек Топоровскі, американський лютніст і ґітарист Олег Тімофєєв, українська флейтистка Зарема Бекірова, ансамблі “Chorea Kozacky” і “Insula Magica”, Польська Оркестра XVIII Століття.
