Створення вистави «Так зване людство в омані» за творами Станіслава Ігнатія Віткевича, які не були перекладені українською мовою є спільним польсько-українським театральним проектом Театру «Коло» з Варшави та Театру «Арабески» з Харкова. Над перекладом творів працював Михайло Барбара – актор театру «Арабески» та вокаліст гурту «Мертвий півень».

Станіслав Іґнатій Віткевич /псевдонім Віткаци/ (1885 -1939) – польський письменник, драматург, художник, один з найоригінальніших польських митців та теоретиків мистецтва міжвоєнного двадцятиліття. Творчість Віткевича охоплює графіку, живопис, фотографію, а також літературні форми: драму та повість. Віткевич багато уваги приділяв філософії та теорії мистецтва.

Проблемою, навколо якої зосереджуються естетичні міркування Віткаци, є Чиста Форма, тобто сутність буття, яка проявляється завдяки художній формі. Віткаци відкидав пізнавальну функцію мистецтва, пов’язану з прямим відображенням дійсності, а також будь-яку дидактику. На думку Віткевича, у сучасному світі зникають метафізичні почуття, які становлять джерело мистецтва, релігії та філософії. Подібні ствердження стали підґрунтям драм та романів митця 20-х років, у яких вибудовується антиутопійний образ світу, що невблаганно наближається до остаточної катастрофи. 1935 року вийшла його головна філософська праця «Поняття й твердження, імпліковані через поняття існування», у якій Віткаци підсумував свою онтологічну концепцію, зосереджену навколо структури і сутності буття.