иїв
28 жовтня
18.00 – Книгарня “Є” (вул. Лисенка, 3)
Київ
29 жовтня
17.00 – Центр польських і європейських cтудій НаУКМА (вул. Волоська, 10)
Презентація проекту й публікації «Поєднання через важку пам’ять. Волинь 1943»
До розмови запрошені: ініціатор і головний координатор проекту Александра Зіньчук (PL), учасники проекту – Ярослав Борщик (UA), Юрій Матущак (UA), Марта Ментриба (PL), Марина Чорна (UA)
Основна ідея спільного польсько-українського проекту «Поєднання через важку пам’ять: Волинь 1943», започаткованого у 2012 році, полягає у пошуку нових способів «говоріння» про важке минуле. Об’єктом дослідження був польсько-український конфлікт під час Другої світової війни, але на відміну від більшості попередників, учасники, використовуючи метод «усної історії», намагалися зосередитися на позитивних моментах одного з найболючіших епізодів в історії польсько-українських відносин. Їх цікавили, насамперед, випадки порятунку українцями поляків і поляками українців.
У проекті взяли участь біля двох десятків молодих людей з Польщі та з України, які записали понад 150 інтерв’ю зі свідками трагічних подій . Частина з цих записів потрапила до книжки, у якій також є тексти відомих істориків, журналістів, громадських діячів; навчальні матеріали щодо методології усної історії (електронна версія тримовної публікації тут)
У рамках зустрічі будуть також представлені фото- та відеоматеріали, зняті та зроблені протягом реалізації проекту.
Може, ще не всі усвідомлюють, що даний захід є особливим та винятковим. Задум полягає у дуже простій ідеї, але його реалізація була доволі трудомістким заняттям (два роки тому я вже намагалася здійснити цей проект, зверталася до різних фахівців та інституцій, але завжди було якесь «але»). Втім, досить прості рішення, а саме: по-перше, поляки та українці разом беруться до справи, й, по-друге, молоде покоління зустрічається з останніми очевидцями – виявилися найліпшим шляхом до реалізації важкого завдання. У такий спосіб – уже в самій формі зустрічей молоді з людьми похилого віку – відбувся символічний діалог на міжкультурному та міжпоколіннєвому рівнях.
Наступним важливим моментом стало те, що польська сторона запросила до проекту українців, хоча саме вона, згідно зі статистичними даними та джерелами, найбільш скривджена. Бо для поляків це завжди було болючим питанням, що кидає тінь на польсько-українські взаємини. Тому для того, щоб працювати над справжнім порозумінням, треба говорити про речі, котрі й до сьогодні болять як полякам, так і українцям (хоча б акції відплати, акція «Вісла»). Проте наголос треба робити також на хорошому, позитивному, особливо на відвазі мирних жителів, які по обидва боки допомагали один одному – попереджали про небезпеку або й переховували. Підкреслюючи такі акти відваги (адже українці теж гинули від рук українців за допомогу полякам), ми справді увічнюємо історію народів та жертви з обох сторін, виражаємо солідарність між націями, що мала місце попри важкі часи та умови, що панували.
Живемо сьогодні в такому часі, в якому боротьба за правду приречена на неіснування, в найкращому разі – на швидке забуття. Встановлення кількості жертв залишмо історикам та дослідникам. Навіть якщо серед тисячі замордованих знайдуться невеличкі історії допомоги, то ми хочемо їх пригадати. На підставі зібраних на Волині даних ми дізналися, що обидві сторони постійно допомагали одна одній, а майже в кожному селі можна було почути історію, що до війни поляки та українці жили у злагоді й навзаєм допомагали один одному під час війни. Нам, молодим людям, які не можуть пам’ятати тих подій, лишається альтернатива – можливість боротьби за добро. Особисто я так і бачу даний проект – як боротьбу за спільне добро для Польщі та України, а також боротьбу за необхідність пам’яті.
Александра Зіньчук, ініціатор і координатор проекту (з інтерв’ю для газети «День»)
Проект був реалізований Фундацією “Панорама культур” (Люблін) завдяки підтримці Міністерства Закордонних справ Республіки Польща (програми «Співробітництво в галузі громадської дипломатії 2012», «Підтримка демократії»), Музею історії Польщі (програма «Патріотизм завтра») й інших українських та польських партнерів.
