2 грудня 2014 року (вівторок) 18.30
Дім освіти і культури МайстерКлас (вул. Лаврська, 16А)
ПРЕЗЕНТАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО ПЕРЕКЛАДУ ПОВІСТІ ДОРОТИ ТЕРАКОВСЬКОЇ «МИШКА»
/видавництво «Грані-Т», переклад з польської – Дзвінка Матіяш/
Дари Бога – це земля й небо, день і ніч, квіти й насіння, дерева, птахи… й люди. Діти – це також дари Бога, тоді, коли треба виправдати їхню появу на землі… (Дорота Тераковська)
3 грудня – міжнародний день людей з особливими потребами. За даними ООН більш ніж 1 млрд. осіб, або приблизно 15% світового населення, живуть з певними видами особливих потреб. Ця «найбільша меншість світу» щодня має справу з багатьма перешкодами, що не дозволяють активно брати участь у суспільному й культурному житті, а найбільше дошкуляє ставлення «більшості» – її боязка відстороненість… Значну частину цієї меншості складають діти, в Україні – це майже 70 тисяч осіб, відповідно до даних Національної доповіді про заходи, спрямовані на здійснення Україною зобов’язань у рамках Конвенції про права інвалідів.
В Україні у видавництві «Грані-Т» за підтримки Польського Інституту у Києві побачила світ книга, яких практично нема на книжковому ринку України – повість Дороти Тераковської «Мишка» у перекладі Дзвінки Матіяш, в якій йдеться про життя родини з дитиною з синдромом Дауна. Це художня книга, яка розкриває світ людей з особливими потребами, які вони, як із ними комунікувати. Як їх розуміти і любити, як подолати фобії – батькам, родичам, друзям, усім…
Дорота Тераковська – (1938-2004) – польська письменниця, активна громадська діячка, редакторка, людина доброї волі. Здобула популярність як авторка книг для дітей і молоді, в яких торкалась рідко порушуваної тематики – аборти, проблеми дітей з особливими потребами, стосунки дітей і батьків у сучасній родині.
Зараз мені складно згадати, коли мені до рук потрапила “Мишка” (в оригіналі Poczwarka). Вона дуже сильно на мене подіяла. Нагадала давні дитячі страхи, коли
я, приїжджаючи на канікули до дідуся, заглядала за огорожу інтернату для неповносправних і роздивлялась дітей, які були не схожі на інших. Дивувалась, що по цій вулиці чомусь люди менше ходять і не розуміла, чому мене притягують ці діти. (Дзвінка Матіяш, перекладачка)
УЧАСНИКИ ПРЕЗЕНТАЦІЇ:
ТЕАТР ПАРОСТКИ з міні-виставою
Дзвінка Матіяш – перекладачка книги, письменниця,
Сергій Кур’янов – президент Всеукраїнської благодійної організації «Даун Синдром», батько 10-річного Іллі
Надія Надільна – представниця Центру духовної підтримки осіб з особливими потребами «Емаус» (Львів)
Віталій Любота – режисер, художній керівник театру «Паростки»
Оксана Шумна – мама 8-річної Люби
Надя Калачова – авторка буктрейлеру та кількох рецензій на книжку (Львів),
Роман Максимович – юнак із синдромом Дауна, який спеціально приїде зі Львова на презентацію своєї улюбленої книжки
Наталія Пастушенко – художниця, ілюстраторка книги, яка під час презентації малюватиме разом із дітьми й дорослими
модератор – Діана Клочко
«Паростки» – перший в Україні, заснований у 2000 році, народний аматорський театр-студія, де грають актори з особливостями психофізичного та інтелектуального розвитку.
Нашому суспільству дуже бракує – любові і розуміння тих, хто не такий, як всі. «Ці люди вміють радіти світові, не зважаючи ні на що. Вони приймають його таким, як він є, ні хорошим, ні поганим. Коли ми дорослішаємо, здобуваємо освіту, робимо кар’єру, ми втрачаємо дитячу наївність, вміння радіти світу, змогу побачити диво. Ці ж люди таке вміння проносять крізь життя» (Віталій Любота)
Люди з особливими потребами, зокрема із синдромом Дауна, тонко відчувають світ. Вони дуже артистичні. Можливо, тому вони так тягнуться до мистецтва. Героїня книги «Мишка» прагне танцювати:
…Мишка випросталась і підняла вгору ручки. Підстрибнула. Відчувала, що зараз вона гнучка й легка, як стеблина квітки, і що вона справді відривається від підлоги. В дійсності вона знала, що відривається тільки всередині, але була переконана, що тато це помітить…
Книжка «розмовляє» з читачем не тільки через текст, але й за допомогою візуального ряду. Чудові ілюстрації, що підсилюють «ефект читання» зробила київська художниця Наталія Пастушенко.
Через мистецтво – театральне, візуальне, музику й літературу ми можемо бути ближчими. І краще розуміти тих, хто відрізняється від нас. Хто має особливі потреби, які нас часто лякають. Не біймося говорити про це. ДО ЗУСТРІЧІ !
партнери:
дім освіти та культури “Майстер-клас”
театр “Паростки”
