Київ | 30 березня | Національний художній музей України | вул. Грушевського, 6 | Початок о 18:30 | Вхід на подію за квитком у музей | Реєстрація обов’язкова

Історія авангарду – це частина сучасної історії (модернізму) й разом вони належать до великої формації світу після-середньовічного, тобто нової історії. Без модернізму немає авангарду; можна навіть сказати, що якщо модернізм – це велика культурна формація (в західній культурі), то авангард – це одна з його стратегій. Увага авангарду була направлена на майбутнє й, відповідно, в авангардній думці виникали перші проекти «модернізації світу» й перші утопії щасливих місць чи часів, що заміщували бачення релігійного втраченого раю.

Як маємо сьогодні говорити про авангард? Чим є авангард? Вже пів століття тому в атмосфері 1968 року у Франції авангард називали бездонною ямою, до якої кидають усі не до кінця уточнені й важкі для класифікації новинки. Однак до тепер на основі історії мистецтва ця описова категорія безумовно корисна й зазвичай, не без підстав, використовувана. Важко писати історію модерного мистецтва «без авангарду».

Розповідаючи про польський авангард варто пам’ятати, що його кордони визначають, з одного боку, такі різні філософії зображення Станіслава Іґнаци Віткевича й Владислава Стшемінського, сформульовані відразу після проголошення незалежності у 1918 році, з іншого – метафізика мистецтва Тадеуша Кантора, наростаюча в тіні театру смерті аж по 90-ті роки ХХ століття.

В перспективі передовсім польських митців під час лекції ставитимуть питання якими є фундаментальні елементи авангардизму? Які існують проблематичні та історичні обмеження авангарду ХХ століття?

Подія на Facebook – https://www.facebook.com/events/2006580876220292/?active_tab=about

Захід проходить у рамках багаторічної програми «Незалежна», присвяченій 100-річчю відновлення Незалежності Польщі.