Київ | 20 квітня | Конференц-зал Національного музею Тараса Шевченка | бульвар Тараса Шевченка, 12 | Початок о 18:00 | Вхід вільний

Спогади Барбари Скарґи правдиво зображують в’язнично-табірні реалії – з їхніми законами, правилами, ієрархічною системою, стосунками, побутом, дозвіллям, специфічною лексикою. Та найцінніше полягає у показі трансформації особистості у вкрай екстремальних умовах, а також у куті зору інтелектуала: Барбара Скарґа не лише констатує, вона осмислює, мислить, шукає і віднаходить пояснення тим чи іншим людським вчинкам.

Мемуари охопили і висвітлили 11-річний період життя Барбари Скарґи (1944–1956), упродовж якого вона була позбавлена волі за діяльність у лавах Армії Крайової, у 25-річному віці ставши радянським в’язнем. Барбара Скарґа пройшла усі пекельні кола радянської каральної системи: п’ять років енкаведистських в’язниць, суворий клімат Комі АРСР, табори посиленого режиму поблизу міста Балхаша (Казахстан), заслання у суворих, виснажливих умовах, робота у колгоспі.

«Після визволення. 1944–1956» – не лише ще один непростий і травматичний досвід людини, якій випало жити в епоху зміни політичних режимів і карти світу, а й важливе і цінне свідчення про тоталітаризм як одну із патологій, це промовисте застереження про те, як загравання з певними теоріями та ідеями може зіштовхнути людство у прірву.

Книжка Барбари Скарґи «Після визволення… 1944–1956» вийшла у «Видавництві 21» за підтримки Польського Інституту y Києві. Переклад українською здійснено Дмитром Антонюком за підтримки Міністерства культури і національної спадщини Польщі в рамках Стипендіальної програми Gaude Polonia.

У презентації візьмуть участь перекладач Дмитро Антонюк та польська публіцистка, фахівець з польсько-українських взаємин Богуміла Бердиховська. Запрошуємо усіх зацікавлених на презентацію та до участі у розмові.