Конституція, ухвалена Сеймом Речі Посполитої (пізніше названим Великим) 3 травня 1791 року у Варшаві, була першою в Європі та другою у світі конституцією Нового часу.

Творці конституції, черпаючи натхнення в політичній думці та філософії європейського Просвітництва та в американській Конституції, прийнятої 1787 року, вважали, що влада повинна служити добру всього народу, а не лише інтересам привілейованих верств. Конституція мала започаткувати впровадження подальших реформ, спрямованих на посилення держави. Заходи, вжиті для захисту загроженої сусідами Польщі, є сьогодні прикладом відповідальності свідомих представників еліт суспільства. Остаточний поділ Польщі між Австрією, Пруссією та Росією в 1795 році призвів до втрати незалежності. Співтворці Конституції 3 травня, Іґнацій Потоцький і Гуґо Коллонтай, пізніше писали, що вона була «останньою волею і заповітом згасаючої Батьківщини».

Акції вшанування Конституції 3 травня заборонялися під час поділів Польщі. Після відновлення незалежності та після Першої світової війни, у 1919 році, річниця Конституції 3 травня була визнана національним святом. Під час німецької та радянської окупації свято Конституції 3 травня знову заборонили. Після Другої світової війни комуністична влада у Варшаві прагнула придушити третьотравневі святкування через їхнє звертання до традиції незалежності Польщі та національний, католицький характер. Їм протиставлявся і підкреслювався пропагандою День праці.

Багато років не відбувалися державні урочистості, пов’язані з Конституцією 3 травня, а всі спроби вшанування свята зазвичай закінчувалися затриманнями та погрозами. У 1990 році, після падіння комунізму та відновлення суверенітету Польщі, було поновлено передвоєнну традицію та проголошено 3 травня національним святом.

Прес-служба

Міністерства закордонних справ