#ResilientTogether – проєкт про мистецтво солідарності.

Ми протидіємо російській дезінформації, підтримуючи партнерські польсько-українські мистецькі ініціативи та розповідаючи про спільні заходи митців, волонтерів, а також допомогу, що надається українським військовим та цивільному населенню. Проєкт реалізується Польським інститутом у Києві, який є представництвом Міністерства закордонних справ Республіки Польща.

---

Польські митці та журналісти Україні

Кияни та гості міста протягом найближчого місяця на екранах метрополітену зможуть дізнатися історії польських документалістів, режисерів, мисткинь та письменників, що волонтерять та допомагають Україні. Читайте більше про них у статті.

Анна Кудзя

Анна Кудзя вже понад 10 років реставрує пам’ятки спільної польсько-української культурної спадщини у Львові, іншими словами – «документує» архітектуру, разом з командою працює над її збереженням. Протягом цього часу їм вдалося реалізувати понад 30 проєктів, які охоплюють майже 80 пам’яток у різних регіонах України і передбачають не лише реставрацію, а й вивчення історії польсько-української спадщини. Крім цього, Анна Кудзя активно волонтерить. Вона очолює фонд «Ukraina Pomagamy», в межах якого відбуваються збори на аптечки IFAK, спорядження для бойових медиків, машини для військових і ліки. Реставраторка сама доставляє все на прифронтові території. Вдячність і зворушення людей, які отримують цю допомогу, – її головна мотивація працювати далі. 

---

​​Йоанна Мосей​ 

Йоанна Мосей холодної і темної для України зими минулого року привезла разом з іншими польськими волонтерами генератори, зарядні станції та обігрівачі.

Як головна редакторка польсько-української медіаплатформи Sestry.eu вона ініціювала благодійний збір «Тепло з Польщі для Києва». Спільно з фондом Stand With Ukraine та іншими партнерами їм вдалося зібрати понад 11 млн злотих. Видання Sestry.eu на чолі з Йоанною Мосей не лише підсилює українські жіночі голоси в Польщі та наголошує на ролі сестринства, а й бореться з російською пропагандою. Редакторка «Сестер» підтримує українських воєнних мігранток у Польщі та спростовує негативні стереотипи про них.

У 2024 році Йоанна Мосей заснувала премію «Портрети сестринства», якою відзначають польок і українок, що працюють для розвитку польсько-українського порозуміння.

---

Ельвіра Нєвєра

Ельвіра Нєвєра – режисерка документальних фільмів, зокрема стрічки «Синдром Гамлета» (2022), яка оповідає про спроби людей з ПТСР в Україні повернутися до нормального життя.

Від початку повномасштабного вторгнення Ельвіра Нєвєра поєднує творчу діяльність з волонтерством, адже частина героїв із «Синдрому Гамлета» повернулася до війська й потребувала підтримки. Режисерка заснувала ГО Existentia і організовує закупівлю спорядження для військових, бойових медиків і цивільного населення в зоні бойових дій, а також обладнання, необхідне для евакуації. Волонтерську діяльність Ельвіри Нєвєри підтримали глядачі фільму «Синдром Гамлета» по всьому світу. Покази стрічки були також приводом для розмов про війну в Україні і її наслідки.

Крім цього, режисерка опікується українками, вцілілими під час воєнних злочинів, і завершує роботу над документальним фільмом «Жінки і війна». З її ініціативи в Карпатах невдовзі буде відкрито перший в Україні центр довготривалої терапії для жінок, вцілілих під час воєнних злочинів. 

---

Себастьян Томаш Плохарський

Себастьян Томаш Плохарський відкрив для себе Україну задовго до повномасштабного вторгнення, у 2015-му. Два роки мешкав у Краматорську, намагався зрозуміти місцеву спільноту і взагалі, як це — жити на лінії фронту. Автор численних фотовиставок, зокрема «Передсмертні портрети» та «HELL JUMPERS», що документують життя людей у прифронтових громадах України. Томаш Плохарський не лише фотографував своїх героїв і героїнь, а й намагався зрозуміти їх, дізнатися, чому вони залишаються в такому небезпечному місці.

З лютого 2022-го фотограф і документаліст допомагав евакуювати людей на Донеччині і Луганщині, працював у команді фільму «Hell Jumper», що розповідає історію британця Кріса Перрі, який також у 2022 році приїхав в Україну, щоб допомогати з евакуацією цивільного населення. «Зараз ми всі маємо бути українцями», — переконаний Себастьян Томаш Плохарський.

---

Войцех Тохман

Войцех Тохман часто підкреслює, що не планував писати репортаж про Україну, бо в Україні є свої документалісти. Однак щойно він приїхав на деокуповану Київщину, як історії людей почали самі «приходити» до нього. Зрештою Тохман зібрав їх у репортажній книжці «Дельфіни і Вельзевул», що вийшла одночасно в Польщі та в Україні (в перекладі Андрія Бондаря).

Репортерську діяльність письменник поєднує з волонтерською. Він збирає в Польщі кошти на евакуацію тварин з прифронтових територій і їхнє утримання в притулках. Разом із зоозахисними організаціями Animal Rescue Kharkiv та «12 Вартових» Войцех Тохман рятує і вивозить тварин з найбільш гарячих точок. Репортажист розповідає про війну в Україні за кордоном і закликає інших не бути байдужими. 

---

Діти дітям: бажаю, щоб у твоїй країні ніколи не було війни

Майже кожна третя українська дитина не живе вдома через російсько-українську війну, що триває. Це понад 2,5 млн дітей. Понад 700 тис. дітей – це внутрішньо переміщені особи, майже 1,8 млн перебувають за межами України. Понад 200 тис. дітей та молоді отримали підтримку та прихисток у Польщі.

Ознайомтеся з уривками дитячих листів, написаних дітьми з Польщі та України, у яких емпатія, прагнення разом пізнавати світ і дружити перемагають смуток та страх, а також з історіями людей, які підтримують українських дітей, коли ті залишаються далеко від свого дому. Що діти з Польщі та України бажають своїм ровесникам? Дружби, безпеки, усмішок, тепла, чіпсів… і щоб у їхній країні ніколи не було війни…

---

Йоанна Луберадзька-Ґруца

Йоанна Люберадзька-Ґруца — тренерка у сфері реляційної травми (травми стосунків), понад два десятиліття займається розвитком сімейних форм виховання й реформуванням системи захисту дітей у Польщі. Залучаючи свій досвід освітньої й реляційної допомоги, останнім часом особливу увагу приділяє роботі з дітьми, молоддю й дорослими, які зазнали травми війни й вимушеної еміграції з України.  

З 2001 року Йоанна очолює фонд «Polki Mogą Wszystko» («Польки можуть усе»), при якому 2022 року було засновано Центр підтримки сімей «Безпечний притулок» («Bezpieczna Przystań») — місце, де на довгострокову допомогу можуть розраховувати діти з прийомних сімей, родини у період кризи, а також діти й дорослі, які покинули Україну після початку війни. Під керівництвом Йоанни фонд втілює масштабні проєкти допомоги біженцям: курси вивчення польської мови, програми психологічної підтримки та програми з розвитку і адаптації для українських дітей і молоді.

Упродовж 2025–2026 років обіймала посаду Національної консультантки з питань альтернативного догляду за дітьми без батьківського піклування у Представництві ЮНІСЕФ з питань реагування на потреби біженців у Польщі. 

Більше відео за посиланнями: [1], [2].

---

Дорогий друже!

Я знаю, що у твоїй країні зараз йде війна. Хочу, щоб ти знав: тут у Польщі я та інші діти думаємо про тебе. Хочу, щоб ти почувався спокійно, безпечно та радісно.

Юлія, Польща

---

Привіт!

Якщо ти це читаєш, ти особливий. Я не знаю, хто ти, але хочу запитати, як у тебе справи? Сподіваюся, усе добре. Ти, можливо, цікавишся, як у мене справи… Сьогодні я і мій клас сиділи у бомбосховищі два уроки, під час польської мови та здоров’я і безпеки. Як тебе звати і у якому класі ти вчишся?

Марко, Україна

---

Дорогий друже з Польщі!

Вітаю Вас з України! Мене звати Ярина, і я дуже рада написати вам. Хочу поділитися з вами теплом і щирістю нашої країни та побажати вам щастя. Мені дуже цікаво дізнатися про вас. Сподіваюся, ми колись зустрінемося! Бажаю вам гарного настрою, усмішок, хороших друзів та спокійних днів.

Яринка, Україна

---

Польща та Україна: солідарність створюють люди

77 % поляків особисто долучилися до допомоги українським біженцям. Понад 70 % українців, які знаходяться у Польщі вважають, що мають принаймні одного поляка чи польку, на якого/яку можуть покластися у скрутну хвилину. Понад 1,7 млн українських біженців отримали в Польщі правову та фінансову допомогу.

---

Дискусія «Чи можуть AI та AR підтримати польсько-український діалог?»

Запрошуємо на чергову дискусію в межах «#ResilientTogether», яка цього разу стосуватиметься ролі новітніх технологій, з одного боку – у розповсюдженні пропаганди, а з другого – у боротьбі з дезінформацією. Подія відбудеться 14 листопада о 14:30 у Kyiv Hall (Хрещатик, 25, Київ; Блакитна зала в укритті). 

Повсюдна доступність новітніх технологій та інструментів безсумнівно повністю змінила медіапростір – особливо вона пішла на руку гравцям, що займаються проведенням пропагандистських кампаній та поширенням дезінформації. Переконливі меседжі, що розповсюджуютья за допомогою ШІ, нелегко розпізнавати та моніторувати, а боротьба за світогляди користувачів означає конкуренцію з базою алгоритмів соціальних мереж. 

У відповідь на динамічні зміни у культурному та комунікаційному середовищах, підрив суспільної довіри до традиційних ЗМІ та публічних інституцій, потребу нових форм креативного самовираження та переосмимлення ролі мистецтва – спікери поділяться власними роздумами про те, як реагувати на ці виклики, водночас використовувючи потенціал, що ховається у цифровому світі, для поглиблення польсько-українського діалогу.  

Дискусія відбудеться:

• 14 листопада 2026 р.
• о 14:30
• у Kyiv Hall (Хрещатик, 25, Київ)
• Блакитна зала в укритті

Вхід на дискусію вільний / реєстрація за посиланням: https://forms.gle/qYUB8Eu8LYShjSir8 

До зустрічі!