5 травня 1945 року о 17-тій годині американські підрозділи перетнули браму німецького концтабору Ґусен. Цього ж дня був визволений головний концентраційний табір Маутхаузен, а на зламі квітня і травня й решта філій системи концтаборів Маутхаузен-Ґусен.
Колишній в’язень концтабору Ґусен, який ще живий, Станіслав Залєвскі так згадував ті години: «Американці увійшли у Ґусен II 5 травня 1945 року близько години 17.00. А точніше, то на територію табору забігло кілька американських солдатів, один з яких крикнув по-польськи: «Ви вільні». Що після цього робилося – неможливо описати! Плач, сльози, взаємні обійми та «Ще Польща не загинула…». Свої національні гімни почали співати також в’язні інших національностей.»
Для Станіслава Залевського, який з 1943 був в’язнем концтаборів Аушвіц і Ґусен, а також для багатьох інших в’язнів закінчився жах, який неймовірно собі уявити. Але й багато хто не дочекався омріяної свободи. З-посеред близько 190 тисяч в’язнів у системі концтаборів Маутхаузен-Ґусен закатовано було майже 90 тисяч осіб – громадян щонайменше з 26 держав. У самому Ґусені вбито близько 45 тисяч з 78 тисяч ув’язнених.
Ґусен це трагічне місце у темній стороні історії людства, проте для польської пам’яті воно особливе не тільки з огляду на кількість в’язнів і жертв польського походження, але й тому, що у великій мірі це були освічені люди, яких було спеціально заарештовано у перші місяці війни. Тому цей концтабір почали називати табором знищення польської інтелігенції (Vernichtungslager für die polnische Intelligenz).
Річниця звільнення концтабору Ґусен зміцнює пам’ять про усіх в’язнів Ґусену, серед яких були, серед інших, поляки, іспанці, громадяни тодішніх Югославії і Совєтського Союзу, Угорщини, Франції, Люксембургу. Система концтаборів Маутхаузен-Ґусен це також і місце знищення десятків тисяч євреїв з Польщі й інших європейських країн.
У цей особливий день ми звертаємося до уряду Австрійської Республіки про необхідність терміново зробити кроки, спрямовані на гідне увічнення жертв колишнього концтабору Ґусен, територія якого десятиліттями занедбувалася. Ми розраховуємо на здійснення заходів, передбачених у коаліційній угоді.
Польща очікувала, що відповідні рішення щодо викупу австрійською державою від приватних власників землі з рештою того, що лишилося після концтабору Ґусен, будуть ухвалені до 75-тої річниці його визволення. Розуміючи нинішні обмеження, пов’язані з пандемією, ми висловлюємо надію, що концтабір Ґусен, який в’язні називають „передпокоєм” або, навіть, „дном пекла” – це виняткове місце з огляду на трагічну історію у час війни, післявоєнний брак вшанування жертв, незгасаючу рана у колективній пам’яті багатьох держав і суспільств, дочекається врешті гідного увічнення як пам’ятне місце. Згідно із заявою Прем’єр-міністра Польщі Матеуша Моравєцького у грудні минулого року під час його візиту у колишньому німецькому нацистському концтаборі Аушвіц, Польща буде в цій справі активно працювати і, визнаючи компетенції Австрійської Республіки, у порозумінні з організаціями колишніх в’язнів і держав, громадянами яких були в’язні, готова зробити усілякі кроки заради гідного увічнення жертв, включно із викупом земельної ділянки, на якій знаходився концтабір.
Ми ніколи не забудемо про страждання в’язнів системи концтаборів Маутхаузен-Ґусен, в цьому наш обов’язок перед закатованими, уцілілими в’язнями, а також перед майбутніми поколіннями. Це суттєва частина історичної свідомості і трагічного спадку багатьох суспільств, це – частина нашої європейської спадщини.
Яцек Чапутовіч
Міністр закордонних справ РП
