102 роки тому, 11 листопада 1918 року, Польща здобула незалежність. Цього дня звільнений із магдебурзької фортеці Юзеф Пілсудський прийняв із рук Регентської Ради військову владу, а ще через три дні – цивільну владу, щоб нарешті «як Головнокомандувач Польської Армії <…> сповістити урядам, а також воюючим і нейтральним народам» про повернення «Відродженої та Незалежної Польщі» на карту світу. Через 123 роки Польща ставала суверенною державою, повертаючи собі статус суб’єкта на міжнародній арені.
П’ять поколінь боролись у повстаннях, підтримуючи дух польськості, чинили опір германізації та русифікації, щоб у листопаді 1918 року поляки могли тішитися свободою. Юзеф Пілсудський, Роман Дмовський, Іґнацій Ян Падеревський, генерал Юзеф Галлер, Ігнацій Дашинський, Вінцентій Вітос і Войцех Корфанти – це державні діячі, які були батьками Незалежності. Вони походили з різних політичних середовищ, але їхньою спільною метою в 1918 році було відбудування власної держави, яке мали здійснити поляки.
Атмосферу цієї особливої миті тодішній прем’єр-міністр Єнджей Морачевський описував так: «Неможливо передати це сп’яніння, цю бурхливу радість, що тоді охопили польське населення. Через 120 років упали кордони. Свобода! Незалежність! Об’єднання! Власна держава! Назавжди! Хаос? Не страшно. Все буде добре. <…> Хто не пережив тих коротких днів, хто не нетямився з радості у той час разом зі всім народом, той не зазнає в житті найвищої радості».
Пам’ять про історичний день, що стався 102 роки тому, коли Польща зновe здобула Незалежність і Свободу, дотепер залишається для нас джерелом натхнення, щоб працювати на благо нашої Батьківщини – Польщі.
