Не так давно польська преса згадала український музичний андеграунд кінця 1980-х — початку 1990-х. Або як його охрестила авторка статті, «український постпанк у польській еміграції». Не надто відома та досліджена оригінальна музика з України справила враження на наших західних сусідів. Завдяки цьому впливу постав, зокрема, і культовий польський ансамбль Księżyc (Місяць). Гурт займає окрему нішу на незалежній сцені своєї країни — поміж авангардом і фолком. Спробуймо розібратися, чому Księżyc став явищем, чому знаходить нових шанувальників у світі через двадцять років тиші та до чого тут українська музика.

У медійних повідомленнях про Księżyc нерідко можна зустріти епітет «легендарний». Популярний польський тижневик навіть підкреслює, що ця «легендарна група» у 1990-ті мала заледве двадцять концертів з аудиторією не більш ніж пів сотні осіб щоразу. У 1997-му вони зникли, проіснувавши сім років, і лише у 2014-му світ зажадав почути музику, яку він досі ігнорував.

Księżyc утворився 1990 року, що збіглося з кінцем комуністичної доби в Польщі. Культурне тло, яке цьому передувало, було яскравим. З одного боку, це успіх польського панку, а з іншого — розвиток авангарду в класичній музиці. Його виразними інституційними представниками можна вважати фестиваль “Варшавська осінь” та Експериментальну студію Польського радіо. Видавничою домівкою Księżyc стала незалежна фірма OBUH, яка з вісімдесятих презентувала моторошну експериментальну музику поза наявними стилістичними рамками. 

У 2000-х під назвою «Музика, якої світ не бачить» вийшла збірка, де твори Księżyc були представлені поряд із записами українських артистів Світлани Няньо та Ігоря Цимбровського. І тут заходить мова про український андеграунд, без якого, виявляється, не існувало б цієї польської групи.

Так звана альтернативна музика, що соціально часто самовизначалася як андеграунд, оприявнилась у великих українських містах здебільшого після Чорнобильської катастрофи 1986 року. І термін «андеграунд» є дійсно доречним історіографічно. Сьогодні часто підкреслюють ключову значущість для української незалежності фестивалю «Червона рута», але менше беруть до уваги контркультуру Києва та Харкова. Але саме вона запропонувала стилістичну альтернативу офіційному радянському рок-клубу, а в підсумку створила автентичне локальне уявлення про індімузику. 

Тоді ще столиця УРСР, Київ мав культурний вплив і контакти як за межами республіки, так і в рок-осередках сходу та заходу України. Варто згадати про харківський культурний центр «Нова Сцена», львівських “Братів Гадюкіних” та івано-франківського культуртрегера Олега Моха Гнатіва. Так склалося, що переважно київські гурти першими мали успіх в Польщі, пізніше склавши разом з окремими представниками Харкова, Львова та Чернігова образ українського андеграунду кінця 1980-х — 1990-х.

Ще за Перебудови польські міста відвідали гурти “Коллежский Асессор”, “Воплі Відоплясова”, “Ivanov Down” і “Цукор-Біла Смерть”. Усі ці артисти на той момент звучали оригінально для української сцени. Дослідник музичного андеграунду Олександр Клочков вивчав польсько-українські контакти в цей період. «З початком Перебудови та в перші роки незалежності в Україні були активні спроби створити інфраструктуру для «незалежної» музики, подібну до тієї, що стрімко розвивалась у 1980-ті як у країнах Західної Європи, так і в Польщі, — каже Клочков. — Водночас там (у Західній Європі. – Ред.) було зацікавлення й очікування чогось нового з молодої країни, яка раніше була прихованою залізною завісою частиною СРСР. Серед тих, хто зумів цим скористатись, був польський українець, засновник лейбла «KOKA» Володимир Наконечний, зусиллями якого в Польщі протягом 1990-х офіційно видавалась якісна українська музика, а кілька оригінальних гуртів і виконавців з України отримали визнання і свого роду прописку в польському музичному контексті».

За роки свого існування фірма «KOKA» видала каталог самобутніх і часто експериментальних українських записів, деякі з яких перевидаються і досі. Власне, за ініціативи лейбла і відбувались концерти українських гуртів у Польщі. Музикант Księżyc Ремек Мазур-Ганай згадує про важливість зв’язків з українською діаспорою в Польщі в ті часи. Ранній репертуар Księżyc складали традиційні пісні, виконувані в оригінальній манері. Зокрема й українські. Третьою вокалісткою гурту в його перші роки була етнічна українка Ольга Наконечна, також співачка у панк-гурті “Оселедець” і сестра очільника фірми «KOKA». «…Влодек Наконечний мав ширший погляд, ніж ті, що побутували традиційно. Разом зі своєю тодішньою дівчиною Ларисою Шост він почав запрошувати молоді українські групи на концерти до Польщі, це був кінець 1980-х, комуністична держава уже мала величезні пробоїни, і з цим не було проблем», — каже Мазур-Ганай. Він відзначає, що держава витрачала певні гроші на циркуляцію студентської культури — існувала ціла інфраструктура студентських клубів, до чиєї активності влада ставилась досить ліберально. 

Ремек селив артистів з України у власній квартирі — спільне прослуховування музики та спілкування справило сильне враження на музиканта та його компанію. «Для мене українська альтернативна музика стала однією з важливих складових звукової та людської картини світу. Можливо, здебільшого не так на буквальному, естетичному рівні, але глибше, я це назвав би людським, поетичним рівнем, елементом моєї живої артистичної та духовної матриці, — ділиться музикант. — У випадку Księżyc як гурту я можу сказати, що ми відчували мистецьку спорідненість з гуртом Pan Kifared (сольний проєкт композитора О. Кохановського. — Авт.), Ігорем Цимбровським і особливо Цукром і Світланою Няньо».

Музичний андеграунд, чиє існування хронологічно збіглося в Україні з кінцем УРСР і здобуттям незалежності, як явище можна розглядати саме в європейському контексті. Зокрема і через польські зв’язки. «Зараз, коли відроджується інтерес до було забутих гуртів з «підпілля 1990-х» у Польщі, виявляється, що вони були визначними в становленні музикантів молодшого покоління, — резюмує Олександр Клочков. — І музика українських виконавців, що мали відношення до тієї сцени, таких як Світлана Няньо, Ігор Цимбровський — теж стає більш відомою, перевидається й такими манівцями стає цікавою і в нас. Пісні Світлани Няньо навіть звучать у фільмах молодих українських режисерів — «Стоп-Землі» Катерини Горностай та «Зошиті війни» Романа Любого».

Ці два імені, напевно, найбільше пов’язані з Польщею з усієї сцени 90-х. Світлана Няньо — авторка-виконавиця та музикантка з Києва. Як і Księżyc, стилістично її музику називають «авантфолком». Спершу співачка та клавішниця експериментального квартету “Цукор — Біла Смерть”, протягом дев’яностих Світлана випрацювала власний мінімалістичний стиль. Через сюжети пісень, повні міфологічних образів, та манеру співу, що ніби затуманює їхній зміст, творчість артистки описують швидше метафорично. Після довгого мовчання, вона повернулася на міжнародну та українську сцену в другій половині десятих і найбільше концертів мала саме в Польщі.

Львівський архітектор Ігор Цимбровський — також окремий випадок в історії сучасної української музики. Його оригінальна творчість займає окрему нішу, нерозривно зв’язану з поезією — Семенка, Антонича, Аполлінера та Збіґнєва Герберта. 

Здається, в українській музиці питання спадковості постає все частіше. Воно логічно слідує за пошуками ідентичності та коріння. Історія польського гурту Księżyc може бути гарним прикладом для українських артистів і слухачів, які шукають чогось глибокого — цікавого світу, але також дуже знайомого нам. Чогось звідси. «З нашої частини Європи», як кажуть у західних сусідів.

Księżyc асоціюють із фольклором, середньовіччям і авангардом. Визначення вкрай точні, хоч гурт і не є нічим із цього переліку в строгому значенні. Їхню музику описують як «щось позачасове» та «вкорінене в історії», але «таке, що необов’язково існувало насправді». Або як «дещо цілісне, сюрреалістичне та абсолютно вражаюче». Багатьом вона здається тривожною, загадковою, моторошною, схожою на ритуал чи на сон. Оскільки учасники ансамблю швидше схильні уникати конкретних жанрових рамок, їхній стиль дійсно легше визначити через впливи та асоціації. Ось як про свою групу говорить мультиінструменталіст Роберт Ніжинський: «Ми мандрівники у часі. Ми приносимо давні та сучасні елементи; елементи, взяті з космічного всесвіту та з нашого місцевого коріння».

Як це виглядає? Ми маємо квінтет, вбраний на сцені здебільшого в чорне. На передньому плані стоять двоє вокалісток — Агата Гарц і Катажина Смолюк. Вони оперують арсеналом вокальних технік, натхненних слов’янським фольклором, творами середньовічної композиторки Гільдеґарди Бінгенської та практиками американської авангардистки Мередіт Монк. Їхні дії з іграшковими музичними інструменти, посудинами з водою, дзеркалами нагадують театр або практичну магію. 

Позаду розміщуються троє інструменталістів: Лехослав Поляк з акордеоном і клавішами, кларнетист та клавішник Роберт Ніжинський і Ремегіуш Мазур-Ганай, який маніпулює спеціально записаними звуками, а також колісною лірою та скрипкою. Звучить це монотонно, але зосереджено. Мінімалістичні мелодії та патерни виринають з імпровізованих звукових кластерів, разом і вальсовими пісеньками та нашіптуваннями.

«Обидві мої бабусі були добрими сільськими співачками: вони були польками, народженими в Литві та Білорусі, — розповідає в інтерв’ю шотландській газеті Herald вокалістка Агата Гарц. — Я сама народилась у Каїрі, а моя няня була суданкою. Усе це дозволило моєму розуму та моєму голосу справді відкритись, і я поєднала ті ранні досвіди з класичною музикою та традиційним співом білим голосом в органічний для мене спосіб».

Оригінально Księżyc — дівоче тріо з Варшави. Його склали учасниці студентського театру, що працював за методою Єжи Гротовського. Колектив обростає інструменталістами поступово. Прикметно, що автором відомих пісеньок гурту, у котрих дівчинка оповідає про дорослішання в химерному світі, є чоловік, музикант Ремек Мазур-Ганай.

Досягнувши певних успіхів, Księżyc усе ж лишався білою вороною на тодішній сцені, де домінувала рок-музика. Не дивно, що їхні нечисельні концерти відбувались здебільшого не в клубах, але на виключних локаціях. Вони виступали в закинутому костелі і на закинутій фабриці, у водонапірній вежі, у ратуші та у в’язниці. Гурт навіть мав короткий валлійський тур, де його сценами були печери, дерев’яні церкви та психіатрична лікарня. Не дивно, що стиль Księżyc тоді іронічно визначали як «музику для дівчат з очима, як озера». А своїх шанувальників артисти з певним гумором називали «шукачами поезії, мрійниками та людьми, зодягнутими в чорне».

Księżyc повернувся на сцену після того, як у 2013 у Британії перевидали його єдину повноформатну платівку. Згодом гурт випустив там другий диск, Rabbit Eclipse. Програма 2015 року підкреслила схильність ансамблю до імпровізації, яка укріпилась після практик учасників гурту в різних проєктах.

Вплив Księżyc на молодших польських артистів можна помітити естетично та у згадках англомовної преси. Про «гурт, що звучав дуже по-польськи» та виконував щось на кшталт «середньовічного поганського фолку» говорили електронний композитор Пйотр Курек і гітарист Куба Зьолек з проєкту Stara Rzeka, їхню значущість також підкреслював джазовий гітарист Рафаель Рогінський. Серед артистів, з якими Księżyc або його учасники співпрацювали в останні роки, варто відзначити колектив Павла Романчука Małe Instrumenty та тріо Bastarda. Також вплив Księżyc можна відчути й у творчості саунд-артистки Антоніни Новацької, чиї вокальні твори для ландшафтів британські журналісти характеризують схожим на гурт чином — як «щось дуже нове та неможливе давнє».

Досі тривають фестивальні виступи в Європі, які розпочалися після повернення гурту — на рівні, якого Księżyc не мав у оригінальній інкарнації. За останні вісім років відбувся невеличкий тур Британією та участь у низці фестивалів у Данії, Бельгії, Німеччині, Франції та Чехії. Серед багатьох польських подій регулярна співпраця з краківським фестивалем UNSOUND привела колектив до Нью-Йорка, а також до Львова.

На єдиному українському виступі гурту була представлена спеціальна спільна програма з вроцлавським мультиінструменталістом Павлом Романчуком та тією самою Світланою Няньо — на цьому концерті вона вперше за двадцять років виступила на батьківщині.

Księżyc: зв’язок між польським авангардом та українським андеграундом – портал новин LB.ua