14-17.09.2006, Львів
ФОРУМ ВИДАВЦІВ У ЛЬВОВІ.
Авторські зустрічі з польськими письменниками МІРОСЛАВОМ НАГАЧЕМ і МІХАЛОМ ВІТКОВСКИМ
та презентація перекладів їхніх книг українською мовою.
Міжнародний літературний фестиваль в рамках ХІІІ Львівського Форуму видавців, окрім звиклих презентацій, авторських вечорів та літературних читань (останні відбувалися у формі тандемів Мірослав Нагач-Любко Дереш, Марюс Івашкявічюс-Тарас Прохасько, Інґо Шульце-Юрій Андрухович, Дорота Масловська-Ірена Карпа (відбувся у форматі Сергій Жадан-Ірена Карпа через відсутність Масловської), Андрей Хадановіч-Віктор Неборак, Томас Бруссіґ-Сергій Жадан), запропонував низку різноманітних акцій на будь-який смак.
«Польський Жан Жене» Міхал Вітковський який належить до найновішої хвилі польської літератури виступив на фестивалі з абсолютним дебютом перед українською публікою. Він є автором скандально відомого роману «Хтивня» який було видано нещодавно у видавництві «Нора-друк». Інший поляк – молодий перспективний прозаїк Мірослав Нагач, презентував роман «Чотири вісім», виданий у львівській «Кальварії».
Міхал Вітковський (Michaі Witkowski)
Польський прозаїк і публіцист Міхал Вітковський народився у Вроцлаві «в добрій і статечній родині». З ранніх років вивчав життя ґеїв у Польщі, Австрії і інших країнах. Закінчив полоністику у Вроцлавському університеті. Видав дві збірки оповідань – «Копірайт» (2001) і «Фотошпалера» (2006). У 2005 році у краківському видавництві «Ha!Art» вийшов його резонансний і скандальний роман «Любєво» (“Lubiewo”, в українському перекладі – «Хтивня») про життя польських секс-меншин.
Роман «Хтивня» – це драматична історія про життя так званих фей (жінкоподібних геїв). Дія відбувається на нудистському пляжі для геїв у курортній місцині Хтивня. Відверто і натуралістично, але разом з тим захоплююче автор переповідає реальні і небезпечні історії своїх героїв, відкриває для пересічного читача завісу, за якою відбуваються злети і трагедії тих, хто в силу своєї інакшості змушені до самого фіналу перебувати на марґінесах загальносуспільного сприйняття.
Роман Міхала Вітковського перекладений англійською, німецькою, французькою, литовською, фінською, чеською мовами і займає перші позиції в книжкових рейтингах різних країн. У себе на батьківщині автор за свій роман номінований на престижну літературну премію NIKE. Автор адаптував роман для театральної постановки, яку глядачі зможуть побачити в найкращих театрах Варшави вже найближчим часом.
Сам автор свій роман називає Декамероном для фей. Разом з оповідачем читач занурюється в дивовижний світ мрій і фантазій головних героїв і разом з автором досліджує психологію гомосексуальності. Незвичайні лексичні утворення дозволяють побудувати мову, якою автор намагається пояснити природу гомосексуальної еротичності. В той же час стилистика твору замішана на іронії і самоіронії. Твір складається з різноманітних оповідок і балачок безлічі персонажів-фей, ці історії іноді видаються нереальними і надто трагічними. Окремою лінією роману йде розповідь про фей-гомосексуалів похилого віку, які поодиноко існують за межею бідності і єдине, що їм залишається в житті – ностальгувати за старими добрими часами соціалістичної Польщі, з її дитячими таборами, будинками культури, парками, громадськими туалетами, базами відпочинку і радянськими військовими частинами, де вони знаходили собі поживу для втілення гомосексуальних фантазій, хоча у тодішньому суспільстві існування гомосексуально орієнтованих людей не визнавалося і замовчувалося. Ця книга – безпрецедентна подія в літературі як Польщі, так і багатьох інших країн.
«Скандаліст, польський Жене, новий Насєровський»
Януш Боґусєвич, «INNASTRONA.PL»
«Попри кілька недольотів, перо талановитого Міхала Вітковського дуже вправне, книжка повна коротких, але захопливих оповідок, писаних із пристрастю, іноді з гумором, іронією й оповідною дистанцією»
Каміль Захерт, «HOMIKI»
«Ця книжка для багатьох є, безумовно, дуже контроверсійним описом середовища гомосексуалістів, яким випало жити в часи комунізму. Опис повний бруду, сексуальних обсесій і цілком кримінальних вчинків, у яких “феї” бували як жертвами, так і злочинцями»
Ярослав Ліпшиц, «ZYCIE WARSZAWY»
Мірослав Нагач (Mirosіaw Nahacz)
Його вважають одним із найвідважніших і найперспективніших молодих польських прозаїків. Народився 1984 року в Ґладишові у Низькому Бескиді (Польща). Вивчає культурологію у Варшавському університеті. Дебютував у 2003 р. романом «Вісім чотири» (“Osiem cztery”, в українському перекладі видано “Кальварією”, 2005), який одразу ж став видавничою сенсацією і викликав гарячі дискусії між молодою ліберальною літературною критикою і табором охоронців традиційних обивательських цінностей. Далі були книжки «Бомбель» (“Bombel”, 2004), «Лелека і Льоля» (“Bocian i Lola”, 2005). Співавтор сценарію серіалу «Іспит з життя», есеїст, учасник багатьох літературних фестивалів. Лауреат премії Літературної фундації Наталії Ґалль і Ришарда Полляка (2003). Мешкає у Варшаві.
«Нагач намалював портрет покоління “пост-ПНР” – скаліченого, такого, що входить у життя без багажу вартостей»
(Цезари Поляк, «GAZETA WYBORCZA»)
«Дійсності закортіло промовити і для цього вона обрала собі Нагача. А він погодився вислухати її й записати. Так, вельмишановні пані й панове, Мірослав Нагач – обраний»
(Анджей Стасюк)
«За рекомендації таких псевдокниг треба садити рецензентів у в’язницю. Разом із Нагачем»
(Анонімний польський читач)
