14.03.2001 (середа), Київ
Будинок Кіно (вул. Саксаганського, 6), Синій зал

      Доброхна Даберт – доктор гуманітарних наук, дослідниця питань мови ідеології. Авторка книжки “Zbuntowane wiersze. O jezyku poezji stanu wojennego” (1998)
     “… 1989 року все довкола завирувало. Свобода заскочила всіх, також і кінематографістів. Для них нова політична ситуація виявилася справжнім викликом: ліквідація державної монополії надала польському кіно шанс вільних продукційних ініціатив, з’вився вільний ринок дистрибуції, приватизовано кінотеатри… В останньому десятилітті польське кіно відкрило фотогенічність насильства. Темою багатьох фільмів стали гангстери, мафії, стрілянини. Героєм – злочинне середовище.”
     “…Наче наперекір задиханим бойовикам у польському кіно розвинувся нурт кіно художнього, яке розміщує дію на узбіччі великого світу.”
     “…Хвиля фільмів про давнину спала в середині десятиліття, щоб на його кінець тріумфально повернутися великою історичною фрескою Гофманового “Вогнем і мечем”. Усього за два місяці по тому Анджей Вайда представив екранізацію “Пана Тадеуша”…”
          із статті: Доброхна Даберт “Ще трохи морального неспокою”
          КРИТИКА, листопад 2000, число 11, ст. 29-31