30 серпня – 30 вересня 2010
Музей “Золоті Ворота” (Київ, вул Володимирська, 40А)
куратор Єжи Онух
Більше фотографій з відкриття проекту>>
Porta Aurea
Навіщо потрібні ворота? У замкненій структурі муру, що оточує місто, є щілина, котра дає шанс опинитися по другий бік стіни. Вона існує для тих, хто дуже хоче потрапити до міста, а також для тих, хто хоче місто залишити. Мури давно перестали існувати, Ворота залишилися. Тепер вже вони ніяк практично не використовуються, споконвіків стоять посеред міста у його духовному центрі стаючи його важливим символом. Вони нікуди не ведуть, лише спрямовують нас у просякнуте міфами минуле. Навіть самі Ворота – це міф, наближення і фактична реконструкція Воріт, що до того ж, ніколи не існували у такому вигляді. Ми знаємо тільки, що вони тут були, що могли подібно виглядати, залишилися навіть фрагменти оригінальної структури воріт.
Навіщо потрібні ворота, яких не існує та які ніяк не функціонують? Це Ворота, що виконують свою архетипну функцію.
Вони стають шансом уявити собі історію міста, шансом проекції нашої власної історії.
Я ніколи не заїжджав до міста через ці Ворота, але тепер, коли готуюся його залишати, то саме ці Ворота мають виконати свою функцію, мають дати мені шанс опинитися по другий бік. Залишаючи місто, думаю про Ворота, відчуваю себе втягненим у ці Ворота, як у щілину часу, який я пережив за Ворітьми і перед ними.
Напевно знаю, навіть якби цих Воріт не було, я створив би у своїй уяві точку, місце, щілину, через яку я потрапив у місто, а тепер мушу повторити цей ритуал і залишити місто через місце, через щілину, через Ворота. Хочу, щоб це супроводжувалося ритуалом переходу, хочу, щоб поруч із реконструйованими з каменю Воротами, яких ніколи не існувало, стояли інші Ворота. Ворота, створені митцем, для якого, можливо, і ці конкретні Ворота, і всі можливі пов’язані з ними асоціації означають щось зовсім інше, ніж для мене. Одне в цій оповіді певне: мистецтво дає нам такий самий шанс як Ворота, адже мистецтво саме по собі і є такими Ворітьми, мистецтво – це щілина, через яку можемо проникнути на інший бік буття.
Для всіх ці Ворота – Золоті, для мене це – Porta Aurea, бо слова містять в собі асоціації, набагато віддаленіші, а їхня мелодія оповідає не лише про Ворота (Porta), а про Золотий (Aurea) Порт, до якого я хотів би колись допливти.
Єжи Онух
