Книжка «Поєднання через важку пам’ять. Волинь 1943» – це один із результатів проекту з однойменною назвою, проекту, який став польсько-українським задумом, започаткованим 2012 року. Завданням цієї ініціативи є представлення нелегкої спільної історії поляків і українців, а також складність у погодженні з історією. Це можливо завдяки, скажімо, віднаходженню шляхетних і справедливих людей, особливо серед українців, які рятували поляків під час трагічних подій в 1943–1945 роках на Волині і Галичині, та серед поляків, які допомагали українцям під час братовбивчої боротьби.
Варто зазначити, що проект «Поєднання через важку пам’ять. Волинь 1943» – це перший такого типу спільний документаційний і, водночас символічний високого рангу задум, в якому зустрілися два покоління, тим більше польсько–українське. Я вірю в те, що він може стати прикладом доброї практики для інших інституцій чи людей, заангажованих в тематику пам’яті і поєднання. Проект дає шанс зрозуміти людську поведінку перед обличчям війни і зла, показати цінні особистості й постаті, які рятували життя іншої людини, не залежно від визнання, походження і національності.
За допомогою представлення позитивних постатей українців, що рятували поляків, і поляків, що рятували українців, можливим є будування діалогу між поколіннями. Ці поодинокі історії українців, які остерігали своїх сусідів, є важливими свідченнями, якщо ми будемо зберігати в пам’яті волинську трагедію.
Потреба проекту виникла з численних розмов про польсько-українські відносини та вшанування 70-ї річниці подій на Волині. Надіюся, що зібрані тут матеріали сприятимуть розумним роздумам над способом висловлювання про важке минуле. Зважаючи на вагомість і складність теми, проблема важкої історії і пам’яті може бути цікавою для багатьох спеціалістів, саме тому спроба комплексного погляду на обговорення проблеми у першій частині («Контексти: Історія – Пам’ять – Культура»), яка є сукупністю висловлювань істориків, аніматорів культури, журналістів, письменників і практиків. Таке задумане багатоголосся є спробою показати взірцеві дії для методології праці (із сучасним потенціалом методу oral history) і предстати пропозиції роздумів у сфері культури пам’яті.
