Мистецтво на вулиці Івана Франка
«Сходи» – це мистецька акція, організована в міському просторі Києва галереєю Лабіринт та Польським Інститутом у Києві. В ній візьмуть участь польські та українські митці: Януш Балдиґа, Ельжбєта Яблонська, Ядвіґа Савицька, група Р.Е.П. та TanzLaboratorium.
Мета проекту – зав’язати мистецький діалог між митцями з Польщі та України, а також з мешканцями міста. Ми прагнемо, аби мистецтво, виходячи за межі галереї у відкритий простір міста, заохочувало до роздумів над його роллю, аби воно ставало ближче людям. Запрошені митці будуть виконувати ефемерні дії, що впишуться в ситуацію вулиці й будуть сприяти тому, аби поглянути на оточення іншими очима. Кожен з запрошених митців представить іншу мистецьку концепцію, відбудуться як індивідуальні, так і групові акції. Мистецькі дії впишуться в міську тканину так, аби її не порушувати, не розбивати структуру існуючого ландшафту, а лише визначати його риси та виявляти значення. Організація мистецьких подій в той час, коли на Сході України гинуть люди виникає з віри, що під час великого напруження можна також пропонувати інший підхід – не лише утилітарний та практичний. Тим більше, що мета мистецтва – не розвага, а самопізнання.
Натхнення
Натхненням для створення проекту «Сходи» була ідея Ельжбєти Яблонської, яка полягала на заміні побитого поручня сходів на перетині вулиць Ярославів Вал та Івана Франка. Поручень має стати предметом мистецтва. Мисткиня вирішила збагатити його функції як об’єкту, пов’язані з безпекою – на нього можна опертися, об нього зігрітися, він відділяє від дороги та захищає від прослизання. Він пов’язаний з людьми, які живуть та ходять поруч. Але також на нього спираються як діячі культури, що під час Майдану зимою 2014 року окупували Міністерство культури України, що знаходить неподалік, так і старі й нові чиновники Міністерства. Новий поручень ще було створено, але для того, аби це сталося, докладено чимало зусиль. Так, наприклад, шість літераторів: Софія Андрухович, Лесь Белей, Таня Малярчук, Дзвінка Матіяш, Остап Сливинський та Сашко Ушкалов написали вірші, що будуть вигравірувані на поручні. Автором шрифту для нанесення віршів було обрано (шляхом проведення конкурсу) Оксану Капранову.
Більше про проект поручня можна буде дізнатися на зустрічі, що відбудеться 19 вересня у Бібліотеці ім. Адама Міцкевича.
Програма заходів:
19 вересня (п’ятниця)
16:30 – зустріч під бібліотекою ім. Адама Міцкевича (вул. Івана Франка 16/2)
усі бажаючі вирушають до місця, де відбудеться мистецька акція групи TanzLaboratorium “Ми на вас дивимося (Хоровод)”
17:30 – бібліотека ім. Адама Міцкевича
Презентація проекту мистецького поручня за участі автора ідеї Ельжбєти Яблонської та автора проекту Івана Мельничука
20 вересня (субота)
17:00 – зустріч під бібліотекою ім. Адама Міцкевича (вул. Івана Франка 16/2):
усі бажаючі вирушають до місця, де будуть відбуватися мистецькі акції: Януша Балдиґи, а також Групи Р.Е.П “Показововий виступ”
Після перформансів – зустріч з митцями у бібліотеці ім. Адама Міцкевича
Митці
Януш Балиґа, який належить до числа найважливіших польських перформерів, займається мистецтвом від початку 80 років. Окрім цього він займався малюнком, створює об’єкти, інсталяції, вуличні акції та дії у просторі. Є членом міждисциплінарної групи Академія Руху. Від 2010 року керує Відділом мистецтва перформанс на факультеті скульптури та акцій у просторі Познанського мистецького університету. Протягом багатьох років проводить авторську програму майстер-класів з перформансу у Польщі та за її межами. Є співавтором концепції Школи мистецтва перформанс, яка щороку відбувається у рамках Днів мистецтва перформанс у Львові. У Києві митець представить перформанс на вулиці Івана Франка.
Ядвіґа Савицька займається живописом, фотографією, створює об’єкти та роботи у публічному просторі. Починаючи з кінця 90 років, використовує у своїх роботах елементи тексту – слова та речення зі ЗМІ, які називає «прописним живописом». За допомогою своїх інсталяцій, художниця намагається заохотити відвідувачів до роздумів про життя у «інформаційну епоху», бо на її думку, проблемою сучасної людини є не відсутність інформації, а її надмірна кількість. У рамках проекту «Сходи», Ядвіґа Савицька стала автором біг-борду «Ще одне зусилля», який протягом вересня знаходитиметься на вулиці Івана Франка.
Художниця про свою роботу: ЩЕ ОДНЕ ЗУСИЛЛЯ можна сприймати як вирвану фразу з цитати: «Французи, зробіть ще одне зусилля, якщо хочете стати республіканцями» (з усіма існуючими історичними контекстами: революція 1789 року, де Сад, перманентна революція). Можна також відірватись від цього контексту та сприйняти ці слова у якості конкретного заклику, який змушує зосередитись та дає надію на отримання бажаного результату.
Ельжбєта Яблонська почуває себе добре у багатьох мистецьких царинах, створює інсталяції, організує перформанси та суспільні акції. Окрім цього займається живописом, малюнком, графікою та фотографією. Своєю творчістю вона іронічно представляє суспільну ситуацію жінок у Польщі. Найбільшого розголосу отримали її роботи: біг-борд «Супермама» з циклу «Домашні ігри» та акції під назвою «Через шлунок до серця» – великі застілля під час деяких мистецьких проектів у галерейному просторі та за його межами.
Художниця про проект «Поручень»: поручень, який виконує роль підтримки під час пересування центром Києва стане багатозначною підтримкою, як на фізичному так і на духовно-ментальному рівні. Можливо, це сприятиме кращому розумінню сучасного мистецтва серед пересічних громадян, стане родзинкою вулиці, а також буде конкретним доказом «польсько-української» співпраці.
Реалізація проекту «Поручень» – Іван Мельничук.
Iван Мельничук народивися в 1982 році у Луцьку. Архітектор, художник член “Групи Предметів”, Групи Мельничук-Бурлака, також є членом Ініціативи Самозахисту Трудящих Мистецтва. Живе і працює у Києві.
R.E.P. (Революційний Експериментальний Простір) – це група з шести осіб: Олеся Хоменко, Ксенія Гнилицька, Микита Кадан, Жанна Кадирова, Володимир Кузнецов, Лада Наконечна. Митці займаються соціальною і політичною тематикою, за мету обрали творення та пропагування нового українського мистецтва, побудову мистецького середовища. R.E.P. було створено під час Помаранчевої Революції (2004), коли її члени почали спільно організовувати вуличні акції – експонуючи великі малюнки на полотні, що були своєрідними коментарями до політичних змін, що відбувались. Перша виставка групи відбулася У Центрі Сучасного Мистецтва у Києві 2005 року, a у наступні роки відбулася серія акцій у публічному просторі, під час яких митці пародіювали стиль кампаній самореклами, організованих пост-помаранчевими політичними рухами. R.E.P. створив також серію документальних фільмів про офіційні українські культурні установи, що намагаються адаптувати радянську модель взаємин між культурою і державою до пострадянської реальності.
TanzLaboratorium– незалежна група митців, що творять на межі театру і перформансу, заснована 2001 року Ларисою Венедиктовою. Істотними для групи є час і простір – існуючий, випадково чи свідомо обраний. TanzLaboratorium реалізує свої мистецькі дійства, працюючи із тілом як засобом вираження – тілом, що має свідомість самого себе і окремої уяви. Тіло не використовується як засіб, але виступає у ролі «автора» конкретної картини та ключового чинника у процесі мислення. Фізичні діяння стають методом критичного аналізу, а танець завдяки заглибленню у нього стає способом мислення.
Група виконає перформанс у просторі вулиці Івана Франка під назвою “Ми на вас дивимося (Хоровод)”
