Першу світову війну сучасники називали «Велика війна». Вона охопила держави на різних континентах, зробивши мільйони мешканців метрополій та колонії безпосередніми учасниками збройного конфлікту. Велика війна стала першою тотальною війною: в неї включилося все суспільство, а не лише армії. 

Чому світ, який понад століття жив вірою у прогрес, розпочав велику війну? Як працювала воєнна пропаганда та яку роль в ній відігравали тогочасні інтелектуали? Як їхні ідеї були використані для конструювання образу «своїх» та «інших»? І головне — чим була «війна духу», яка точилася в головах географів, антропологів, істориків, соціологів, психологів та психіатрів, та чи вплинули їхні наукові пошуки на формування політичних стратегій?

Відповіді на ці та інші питання дає автор книжки «Війна професорів» Мацей Ґурний — польський історик, професор Інституту історії ім. Тадеуша Мантойффеля Польської академії наук у Варшаві. Ґурний по-новому дивиться на розвиток наук про людину у країнах Західної Європи, але не обмежується лише ними і також звертає увагу на Центрально-Східну Європу й Балкани. 

«Географія описувала обриси національного організму, заявляла про свої права на втрачені кінцівки й досліджувала механізми поєднання окремих частин тіла… Антропологія заглядала “під шкіру”, визначаючи справді “національну” форму черепа й докладаючи зусиль, аби “відцідити” власну кров від чужої. Урешті-решт психологія і психіатрія розглядали питання ментальности, духовної специфіки цього організму», — пише Марцін Ґурний.

Книжку видано за підтримки Польського інституту в Києві.

Ґурний М. Велика війна професорів. Науки про людину (1912–1923) / пер. з пол. Шеремет О. Львів: Локальна історія, 2026. 488 с.