У кадрі — маленька дівчинка йде вулицею. Підстрибує, щось розповідає, сміється, як це притаманно дітям її віку. Але вулиця у кадрі навдивовижу порожня, а в будинках, які минає дитина, вікна і двері забиті фанерою. Порожньо і тривожно, і лише радісна дитина у кадрі нагадує глядачам: у цьому місті, на цих вулицях, за цими заколоченими вікнами і дверями є життя.

Це — уривок з відео, відзнятого мисткинею агенції «АртПоле» Олею Михайлюк для міждисциплінарного проєкту «Планета Херсон, або Намалюй мені дракона». Дівчинка у кадрі — 8-річна Емілія Давидович, яка мешкає з батьками у прифронтовому Херсоні, місті, яке щодня потерпає від російських обстрілів. Емілія — одна з трьох героїнь проєкту, який має початок, але не має кінця і не матиме аж до завершення російсько-української війни й деокупації українських територій, які захопила Росія. Окрім Емілії Давидович, у проєкті задіяні ще Софія Ольшанська і Ніна Шалапко. Усім дівчатам по вісім років, усі вони живуть у Херсоні.

Ольга Михайлюк пояснює, що коротко описати свій проєкт не вдасться, адже він живий і розвивається, відгалужується, залучає все більше людей і ставить перед собою все масштабніші цілі. Це і театральна вистава, і казка, проілюстрована молодою художницею з Херсона Олею Ольшанською, і мандрівки дітей Україною, щоб перепочити від постійних вибухів, і арттерапія, і музика, і документування війни…

«У Херсон ми, агенція “АртПоле”, їздимо вже три роки — з травня 2023-го. Спочатку це була волонтерська допомога, але ми знайомилися з новими і новими людьми, подружилися, почали приїжджати все частіше. Якось приїхали на Різдво і побачили, як його святкують у  Херсоні. Як за забитими фанерами вікнами і дверима існує життя, існує музика. Мене це дуже вразило, і я зрозуміла, що хотіла б попрацювати тут не тільки як волонтерка, тому взялася за цей проєкт як мультидисциплінарна артистка», — розповідає Оля Михайлюк.

Мисткиня почала робити нотатки, записувати відео, звуки, музику. Тоді ж вона залучила до проєкту польського саунд-артиста Томаша Сікору. «Ми з Томашем та іншими колегами говорили, що було б непогано реалізувати це як великий проєкт, який охоплює різні складові: мистецтво, неформальну освіту, арттерапію. І почали це робити», — говорить Оля Михайлюк. Разом із командою вони почали проводити у Херсоні живі зустрічі, а також онлайн. Почали створювати разом із дівчатами казку, музику, ілюстрації. А з їхніми мамами — записувати історії життя в окупації та під постійними обстрілами.

«З дівчатами та їхніми мамами ми познайомилися безпосередньо у Херсоні, я розповідала про свої роботи, показувала відео. Було важливо знайти тих, кому воно зрезонує, хто захоче співпрацювати з нами. І люди приходили, люди реагували, ми спілкувалися ще й онлайн — і так сформувалося наше творча спільнота»,  — згадує Оля Михайлюк про початок.

У межах проєкту команда «АртПоля» возила херсонців на екостанцію у Ржищів та у Тернопіль. Власне, ще одна херсонка, Оля Грекова, яка живе на екостанції, навчила дівчат робити паперових драконів. Дракони повсякчас виникали у розмовах: у розповідях про сни, у різних порівняннях, а тепер знайшли своє втілення у папері. Вони дуже різні за характером, емоціями, історіями, але, як розповідають діти, покликані захищати їх і їхнє місто.

Оля Михайлюк мріє, що «Планета Херсон, або Намалюй мені дракона» стане потужним міжнародним проєктом, який розповідатиме про Херсон  різними мистецькими мовами, а також надихатиме інших на взаємодію з дітьми у прифронтових містах.

«Нас уже розпитують про цей проєкт: як можна наш досвід використати в інших прифронтових містах у роботі з дітьми онлайн. Це той резонанс, якого ми прагнемо, — розповідає мисткиня. — Мені складно сказати, що саме має бути результатом нашого проєкту. Театральна вистава — це лише один із проявів. Цей проєкт постійно трансформується, і мені як художниці цікаво, щоб він знайшов свої простори, щоб ми могли сильно і якісно заявити про себе, не уникаючи складних питань. Тому що діти в Херсоні, діти на прифронтових територіях — це складне питання».

Нещодавно команда презентувала фільм, у якому зафіксована робота над проєктом. У ньому дуже багато самого життя: дитячих співів, розмов, поїздок, краєвидів міста, спогадів людей. Зараз, говорить Оля Михайлюк, вони працюють над театральною виставою, а паралельно збирають кошти на те, щоб вивезти дітей із Херсона на літній відпочинок у тихе місце без обстрілів і дронів — на екостанцію у Буші, що на Вінничині. Так кожен з нас може стати чатсиною проєкту й долучитися до збереження чарівних драконів, які оберігають малих херсонців.

Проєкт здійснюється за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та Польського інституту в Києві. Партнери: ГО «Елеос Херсон», ІРЦ «Громадський простір», Управління культури Херсонської міської ради, креативний кластер «Nа Пошті», екологічно-дослідницька станція «Глибокі Балики».