Польський джаз — особливе явище у світовій музиці. Із власним стилем, голосом, експериментами. Його історія розпочалася ще у 1920-х, а сьогодні це сильна й цікава музична сцена, яка відчутно впливає на весь європейський музичний ландшафт. Польський джаз — це завжди про бурхливий розвиток, сміливі експерименти, звернення до традиційної культури. Свого часу він формував не лише польську музику, а й музичний простір багатьох країн по цю сторону «залізної завіси».

У червні у межах проєкту Jazz Kolo польський саксофоніст і композитор Мацей Кондзеля провів у Києві та Львові семінари на тему імпровізації як інструменту сучасного творчого процесу, а також виступив із концертами разом з українським джазменом Ігорем Закусом. 

Мацей Кондзеля — відомий представник сучасної джазової сцени, у його доробку — близько 30 альбомів (сольних і у співпраці з іншими виконавцями).  Ігор Закус — український джазмен, композитор, викладач, засновник проєкту Jazz Kolo. Один з найкращих бас-гітаристів України. Активно розвиває джазову музику, навчає студентів та популяризує польський джаз в Україні. 

Люди, що прийшли на події Кондзеля і Закуса, могли побачити і виставку про легендарну серію польських вінілових платівок Polish Jazz, яка виходила з 1965 по 1980-ті роки. Ця серія відома не лише музикою, а й унікальним візуальним оформленням.

Ігор Закус,
український джазмен, бас-гітарист, композитор, викладач, заслужений артист України

Маю велику любов до польського джазу і польських музикантів. По-перше, у мені тече польська кров. Моя бабця по мамі була полькою, католичкою. Я з дитинства пам’ятаю, як вона молилася польською мовою. Спеціально до бабусі в село приїжджав ксьондз зі Львова, щоб її сповідати. Тому для мене це така довга і трохи особиста історія.

Років десять тому, працюючи над cвоїм проєктом Jazz Коло в палаці «Україна», я почав робити й міжнародні проєкти. І першими нашими гостями в Києві були польські музиканти: Марек Напюрковський, Павел Добровольський та інші.

Я запрошував багатьох музикантів з Польщі. Вони приїжджали, ми грали разом авторську музику — і українську, і польську. Потім я мав можливість кілька разів їздити на джазові майстер-класи в Лешно, Ходзеш та інші міста. Може, я не так добре знаю історію польської музики, але мені дуже добре знайома сучасна сцена і сучасні музиканти. Це особисті контакти, це спільні проєкти. 

Польські музиканти займають особливе місце в джазовій музиці. У них дуже високий рівень гри і вони пропонують багато цікавої музики. Польща давно вже відкрита країна, тож музиканти вільно спілкуються з європейськими та американськими колегами. Польський джаз — це дуже розвинена ніша. 

Власне, джазова музика і культура об’єднує людей. Це — імпровізація, свобода, вільний політ. Це найкращі моменти, які існують у музиці. Тому співпраця з польськими джазменами завжди дає гарні результати. Наші культури дуже близькі, але все ж таки в кожного народу є власний менталітет і власна народна музика. І це відчутно впливає на злиття культур, на ідеї, тому що джазова музика — це теж народна музика, яка виникла свого часу в Америці. І кожний народ додає у цю музику свої звичаї та особливості. Мені здається, що в нас з поляками багато спільного, але також багато такого, чим ми можемо доповнити одне одного.

Навіть якщо джазовий музикант не дуже добре знає фольклор своєї країни, все одно він чує ті пісні в дитинстві, вони живуть у ньому. Але заглибитися в народну культуру — це все ж не зайве. Звідти приходять певні елементи у звучання дорослого музиканта. Це не обов’язково якісь певні мелодії, але характер, нюанси, мелізми. Мені здається, що і польський джаз передусім пов’язаний з народними коріннями і з народною музикою. 

Джазовою музикою я займаюсь дуже давно, хоча освіти спеціальної в мене немає: я виріс в Радянському Союзі, де такої можливості просто не було. Але я люблю джаз, віддають себе цьому мистецтву, я живу цим.

Ще в юності ми грали на кількох фестивалях у Польщі. І на одному з них грали разом  із Яреком Сметаною. Це були сильні враження.  Потім я познайомився з дуже багатьма музикантами. Це і вже згаданий мною Марек Напюрковський, який заграв пісню для мого альбому. І молоді музиканти Мацей і Марек Кондзеля, Шимон Міка. Дуже багато польських музикантів зацікавлені у співпраці з українськими. Сподіваюся, що згодом ця взаємодія буде міцніша.

Я вже три роки їжджу зі своїми студентами до Перемишля на джазові майстер-класи, які робить Рафал Карасевич. І там я бачу, як спілкується, як взаємодіють між собою молоді джазові музиканти — українські й польські. Зараз війна сильно обмежує це спілкування, а воно потрібне. Як і спільні проєкти, і концерти, і обмін знаннями.

Сьогодні багато польських музикантів бояться їхати в Україну. Водночас Україна намагається жити повноцінним життям. Культурне життя тут зараз надзвичайно активне, тому що відбулась переоцінка цінностей дуже багатьох музикантів, які почали взагалі думати, для чого це музика, про що це музика, про що вони розповідають своєю музикою. Війна дуже сильно відкрила очі багатьом українцям на реальність, на те, що значить для народу мова, культура. І це має вплив на музику, зокрема джазову.

Але є певна когорта польських музикантів, моїх близьких друзів —  Рафал Сарнецький, Мацей Кондзеля, Пйотр Вилежол і багато інших, — які приїжджають. Думаю, їм страшно і тривожно, але поряд з ними ми, українці, які можуть ними заопікуватися, потурбуватися про них, заспокоїти, показати, що життя триває.  

Коли я слухаю польський джаз — може, це таке незвичне порівняння, — але я завжди чую в ньому відгук Шопена, оцю його витонченість.

Мацей Кондзеля,
польський джазовий саксофоніст і композитор

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну вплинуло на багато що, зокрема і в Польщі. Якщо говорити про культуру, то війна вплинула і на літературу, і на кіно, і на музику загалом, і джаз зокрема. У Польщі на державному радіо перестали ставити твори російських композиторів. Російських музикантів часто не запрошують на польські фестивалі. Навіть якщо музикант зі США поїде виступати до Росії, а потім має контракти в Польщі, йому можуть відмовити. Була відома історія з американським музикантом ізраїльського походження Авішаєм Коеном. Йому фактично скасували цілий європейський тур через те, що він виступив у Росії, зокрема і його концерти у Варшаві і Вроцлаві. 

Величезна кількість благодійних концертів, яку ми з колегами грали, особливо на початку повномасштабного вторгнення, — це теж наслідок цієї ситуації. Ми не можемо до кінця відчути те, що відчувають люди, які втекли від війни, серед них і музиканти, але ми хотіли проявити солідарність і допомогти.

Український джаз ніби вийшов із підпілля. Раніше він майже не був відомий за межами України. Коли польські музиканти приїжджали до України на фестивалі чи концерти, наприклад, на Jazz Bez, вони знайомилися з окремими музикантами. Але загалом українського джазу практично не існувало на міжнародному ринку.

Я знаю, що після початку війни в Україні з’явився інститут, який допомагає українським музикантам виходити на міжнародні фестивалі. Так само, як у Польщі працює Інститут Адама Міцкевича. Наскільки мені відомо, Український інститут став партнером польського під час найбільшого джазового ярмарку в Бремені. Наші інституції співпрацювали, ми допомагали українським колегам, бо раніше вони не мали такого досвіду. Ми підказували, як усе працює, знайомили з людьми. Приїхала українська делегація музикантів, а ми, поляки, трохи допомагали їм освоїтися.

Український джаз лише починає виходити на міжнародну сцену. Потрібен ще час, але він рухається в дуже правильному напрямку. Мені здається, що музика потрібна завжди. Не лише джаз — будь-яка музика. Вона формує ідентичність. Вам потрібна ця ідентичність, щоб мати сили боротися. Бо якщо не за культуру, то за що тоді взагалі воювати?

В Україну я їжджу вже років десять, а після початку повномасштабної війни був тут разів з п’ять.  Одразу після початку повномасштабної війни у 2022-му ми зіграли благодійний концерт у Польщі, зібрали кошти, потім привезли їх до Львова й передали Інституту стратегії культури.

Польща має сильну джазову традицію. Польський джаз фактично існує ще з 1950-х років. Тому ще за часів «залізної завіси» він був дуже популярним у країнах Східної Європи, і не лише серед українців, а й серед румунів, чехів, словаків — фактично серед усіх. Із якихось причин у Польщі було легше грати джаз, ніж в інших країнах соціалістичного табору. Тому, хоч і не без труднощів, людям було трохи легше знайомитися з цією музикою… Тобто це теж було нелегко. За це можна було отримати кийком, але принаймні за це не саджали до в’язниці.

Мабуть, найцікавіша особливість польського джазу — історія виникнення. З одного боку, навчатися джазу можна було, але існувала «залізна завіса». Тому польським музикантам доводилося дуже багато вигадувати й учитися грати по-своєму. А коли людина не знає, як «треба», то шукає власний шлях і тоді — дуже часто, навіть випадково, народжується щось зовсім нове. Саме так сталося і з польським джазом. Крім того, в нас дуже сильна традиція народної музики — гуральської, кашубської, сілезької та багатьох інших регіонів. На щастя, в певний момент польські музиканти звернулися до цієї національної музичної спадщини.

Розповім одну історію. Я був науковим керівником дипломної роботи студента, який народився в Польщі, але його батьки емігрували з України ще у 1980-х роках. І він раптом зацікавився своїм походженням. Його родина була десь із Житомирщини. Він звернувся до української народної музики, знайшов старі етнографічні записи й написав на їхній основі кілька дуже цікавих композицій. І це справді звучало оригінально. Достатньо взяти кілька народних мелодій, додати до них сучасний грув — і музика одразу набуває нового, дуже виразного звучання.

Мені подобається, що польська музика черпає натхнення зі своєї традиції. І було б чудово, якби українська музика також ще сміливіше зверталася до власних джерел, до ваших мелодій і вашої атмосфери.

Польський джаз: що послухати

• Zbigniew Namysłowski Quintet, альбом «Kujaviak Goes Funky», 2018
  Збіґнєв Намисловський (1939–2022) — видатний польський джазовий композитор, мультиінструменталіст та один із засновників Польської школи джазу.  Майстерно поєднував сучасний джаз із елементами польського фольклору та народними танцями. Був першим польським джазменом, який випустив платівку за кордоном.
  Мацей Кондзеля: «Дуже рекомендую цей альбом. Там народні музичні структури надзвичайно цікаво поєднуються із джазом. Мені здається, що зараз щось подібне відбувається і в українській джазовій музиці».
  
  
• Tomasz Stańko Quartet, альбом «Suspended Night», 2003
  Томаш Станько (1942–2018) — польський трубач і композитор, пов’язаний із фрі-джазом і авангардом. У 1962 році Томаш Станько створив свій перший гурт Jazz Darings, який став чи не першим європейським гуртом, який заграв фрі-джаз. Здобув репутацію одного з провідних діячів не лише польського, а й світового джазу. «Suspended Night» — другий альбом польського Квартету Томаша Станька. Американський музичний журнал Billboard відзначив, що цей альбом став одним із найпродаваніших джазових альбомів у США у 2004 році.
  Ігор Закус: «Музика Томаша Станька — це особлива атмосфера, це яскраві картини, особливі кольори, якщо так можна сказати про музику. Його гру ні з чим не сплутаєш».
  
  
• Leszek Mozdzer, альбом «Chopin-Impressions», 1994
  Лешек Можджер (нар. 1971) — один з найкращих польських джазових музикантів, піаніст світового класу, безстрашний дослідник, самобутній творець, що висловлюється власною, оригінальною музичною мовою. Дебютував ще 1994 року із сольним записом «Chopin — Impresje» («Шопен — Враження») , вливаючись ним до шопенівського напрямку польського джазу. П’ятьма роками пізніше, у Франції, Можджер випускає альбом «Impressions On Chopin». Черговий сольний диск — запис філармонійних концертів (саме інтерпретацій Шопена), що відбувалися у Києві та Львові. 
  Мацей Кондзеля: «Для людини, яка тільки починає знайомство з польським джазом, очевидним вибором, мабуть, буде Лешек Можджер. Його музика не надто авангардна чи радикальна, тому це може бути чудовим початком знайомства з польським джазом. Він грає красиво, це геніальний піаніст, якого я дуже люблю».
  
  
• Piotr Wyleżoł Quartet, альбом «I love music», 2024
  Пйотр Вилежол — один із найвідоміших джазових піаністів, композиторів та педагогів Польщі. Його музика вирізняється глибокою мелодійністю та віртуозною імпровізацією. Грає сучасний європейський джаз, ф’южн, авангард. Розпочав кар’єру як вундеркінд — у 10–11 років грав класичні твори Моцарта й Бетховена з філармонічними оркестрами. Має численні нагороди престижних джазових конкурсів. На початку музичної кар’єри Пьотр Вилежол заснував власне тріо. З 2007 року викладає джазове фортепіано в краківській Академії музики.
  Ігор Закус: «Пйотр дуже сучасний, завзятий, надзвичайно фанатичний, помішаний (у хорошому розумінні слова) на музиці. Він мене дуже надихає. Оцей його постійний творчий голод, бажання грати, щось знаходити нове, кудись рухатись».
  
  
• Atom String Quartet, альбом «Universum», 2024
  Atom String Quartet — це відомий польський джазовий струнний квартет, заснований у Варшаві у 2010 році. Це один із перших і найвідоміших колективів у Європі, який поєднує класичну техніку гри на струнних інструментах (дві скрипки, альт і віолончель) із джазом, фольком та імпровізацією. Колектив активно гастролює по всьому світу, виступаючи на престижних джазових та класичних фестивалях. У їхньому доробку безліч успішних альбомів, серед яких і «Universum».
  Мацей Кондзеля: «Тим, хто хоче краще пізнати сучасну джазову сцену Польщі, я дуже рекомендую цей гурт. Це справді крутий колектив, який грає чудову музику». 

Текст: Марія Семенченко
Фото: Юліана Литвиненко